Щира шахрайка

Була п’ятниця, коли Скотт не вийшов на роботу. У п’ятницю вранці він зазвичай прибирав на кухні й у ванних кімнатах, а відтак поливав газон. Він виходив з будинку до одинадцятої ранку, тому ніхто не переймався через його відсутність.

Наступного дня він також не з’явився. По суботах він чистив басейн і працював у садку. Іммі завжди залишала йому зарплатню за попередній тиждень готівкою на кухонному столі. Готівка лежала на звичному місці, а Скотта так і не було.

Джул спустилася вниз, одягнена для тренування. Брук сиділа на кухонному столику з мискою винограду. Іммі та Форрест їли гранолу[43] з густими вершками та малиною за обіднім столом. Мийка була повна посуду.

— Де це прибиральник? — Брук погукала до їдальні, коли Джул наливала собі стакан води.

— Він злиться на мене, — відповіла Іммі.

— А я злюсь на нього, — сказав Форрест.

— Я теж зла, — гукнула Брук. — Хочу, щоб він помив мої виноградинки, роздягнувся та облизав моє тіло з голови до кінчиків пальців. І він досі цього не зробив. Його навіть тут немає. Не знаю, що пішло не так.

— Дуже смішно, — мовив Форрест.

— Він має все, чого я прагну в хлопцеві, — сказала Брук. — У нього гарна фігура, він тримає рот на замку і, на відміну від вас, — вона закинула виноградинку до рота, — він миє посуд.

— Я мию посуд, — сказав Форрест.

Іммі засміялася.

— Ти миєш єдину тарілку, з якої їв сам.

Форрест кліпнув і повернувся до попередньої теми.

— Ти йому ще не зателефонувала?

— Ні. Він хоче більшу зарплатню, але я йому цього не подарую, — спокійно відповіла Іммі, кинувши погляд на Джул і зустрівшись із нею очима. — Він славний, але чимало разів запізнювався. Я ненавиджу прокидатися з брудною кухнею.

— Ти його звільниш? — запитав Форрест.

— Ні.

— Після розмови про підвищення він сказав, чи працюватиме тут далі?

— Гадаю, так. Я не впевнена, — Іммі підвелася, щоб помити свій кухоль і миску.

— Чому ти не впевнена?

— Я так думала. Але, здається, він — ні, — гукнула Іммі з кухні.

— Потелефоную йому, — запропонував Форрест.

— Ні, не треба, — вона повернулася до їдальні.

— Чому ні? — Форрест узяв мобільний Іммі. — Нам потрібен прибиральник, а він вже знає, що треба робити. Можливо, це було непорозуміння.

— Я сказала: не телефонуй йому, — різко мовила Іммі. — Це мій мобільник ти тримаєш, і тут не твій будинок.

Форрест поклав телефон. Він знову кліпнув.

— Я намагаюся допомогти, — заперечив він.

— Ні.

— Так, намагаюся.

— Ти все звалив на мене, — сказала Іммі. — Я дбаю про кухню, про їжу, про прибиральника, про покупки і про Wi-Fi. Зараз тебе бісить, коли я справляюсь із чимось не так, як тобі кортить?