Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919
- Автор: Капустянский Николай
- Год: 1946
- Язык: украинский
- Год: UNRRA Team 1066
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919». Краткое содержание книги:
Українська делегація обстоювала демаркаційну лінію по так званій «лінії Бартельмі», і взагалі намагалася виграти терен для Галицької армії та Уряду, застерігаючи інтереси Соборної України.
Польська делегація поставилася прихильно до Наддніпрянців і дуже вороже до Галицької армії.
Спочатку поляки висунули проєкт цілковитого роззброєння ГА, а потім уже, з причини відпору з боку наших делегатів, запропонували вважати за демаркаційну лінію той рубіж, який посідає ГА в момент початку пертрактацій.
Для з'ясування, недокладно відомої для обох сторін, бойової ситуації, українська делегація мусіла виїхати на 72 години за Збруч і отримати потрібні відомості.
10 червня в Чорному Острові полк. Ліпко з Антончуком, делеговані до штабу Дієвої армії, довідалися про успіхи Наддніпрянської армії та про лінію її фронту. Про Галицьку ж армію, через брак сполучення з нею, не було певних інформацій, і навіть ще не дійшли вістки про ширшу офензиву, почату саме тоді новим і начальним її вождем ген. Грековим.
В Чорному Острові, де перебували Головний Отаман, Директорія, Уряд, штаб Дієвої армії, було скликано нараду з вищих чинників Уряду й Командування. Вислухано звіт про цілковите небажання польських делегатів рахуватися з «лінією Бартельмі». Нарешті, нашим делегатам дано словесну інструкцію: «Як не поведеться обстояти «лінії Бартельмі», то відмовитися від неї, але допоминатися можливого для нас максимуму».
З поворотом нашої делегації до Львова, знову почалися пертрактації. На жаль, поляки поставили українську делегацію в дуже важке становище. Вони її цілком ізолювали: наші делегати не мали змоги зноситися з своїм Урядом телеграфічно, та ще до того вони були відтяті від зовнішнього світу завдяки «товаришенню» польських жандармів.
Таким чином, поляки надалі позбавили нашу делегацію можливости координувати свої вимоги з ситуацією на фронті.
А там розвивалися важливі події.
Наддніпрянська армія за 2-3 тижні розбила червоних, звільнивши від них великі обшари й майже цілком опануваши Поділлям. Рівно ж і Галицька армія несподівано обвалилася, як сніг на голову, польському війську, трощила його відділи, вдерлася далеко в Східню Галичину, загрожуючи самому Львову.
Наші делегати випадково довідалися про успіхи Українських армій, але докладних відомостей про бойовий фронт не було.
Поляки під враженням від своїх поразок трохи пом'ягшали і, нарешті, по довгих та впертих дебатах (українська делегація обстоювала Тарнопіль), дійшло навіть до зірвання переговорів, – (поляки не йшли на уступки) 15 червня осягнуто згоди (див. Додатки )
Демаркаційна лінія і ставлення НК ГА.
Демаркаційну лінію проєктовано так: старий російський кордон на північ від Тарнополя,[23] від р. Буг до містечка Олексинець, с. Янківці на р. Сереті, по Серету до с. Біла, р. Золота Липа, далі на північний захід р. Дністер.
Обидві сторони зобов'язалися не збільшувати війська на галицько-польському фронті, а навіть дозволялося перекидати свої відділи на іншї бойові фронти.
Бойові акції припиняється 20 травня, а групування, зокрема демаркаційної лінії, почати з 23 травня.
Проєкт згоди було відвезено полк. Сулківським до нашого Уряду й затверджено. Повертаючись до Львова, полковник завітав і до НК ГА, щоб завішення зброї було затверджене диктатором Петрушевичем і генералом Грековим.
Полковник Сулківський також заїздив до НК ГА і під час своєї подорожі до Уряду та інформував її про ситуацію. Генерал Греков і диктатор Петрушевич відмовилися підписати таку умову, з огляду на великі успіхи своєї армії.
Розділ II
оцінка умов завішення зброї
Позитивні сторони.
Розглянемо позитивні та негативні сторони умови.
1. Це було тільки завішення зброї між арміями, а не політична умова.
2. Головного було досягнуто: Польська армія, як ворог, на деякий час відпадає: проти Української армії лишається тільки один противник – большевики.
23
[1] Тарнопіль у польських руках.