Історія польсько-українських конфліктів т.1
- Автор: Сивицкий Николай
- Серия: Історія польсько-українських конфліктів #1
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: ім. Олени Телыги
- ISBN: 966-7601-49-8
- Переводчик: Петренко Є
- Жанр: История
Электронная книга - «Історія польсько-українських конфліктів т.1». Краткое содержание книги:
Друга частина «Репресії Другої Речі Посполитої» охоплює період міжвоєнного двадцятиріччя і показує польсько-українські стосунки на основі авторського тексту, документів та інших публікацій, які підтверджують і доповнюють виклад.
10) Необхідно також, щоб так само, як і окраїни, з дня I.IV поточного року Замойський, Холмський і Томашівський шкільні інспекторати були розділені на повіти. Це необхідно через полонізаційну акцію, щоб шкільні інспектори могли на місці з відповідними владами і організаціями проводити полонізаційну політику.
11) Належить старостами тих повітів призначали рішучих людей, не лібералів, які перш за все вважаються патріотами, а вже потім керівниками (таких треба двох).
Якщо параграфи від 1 до 11 не будуть якнайшвидше реалізовані, а вища влада не поставить ясно і рішуче тієї проблеми спеціально перед митрополитом Діонісієм, трудною буде також акція польського суспільства і влади нижчого рівня, план дій яких і розуміння цих справ погоджені, а вказівки з Міністерства будуть прямо протилежними.
Особливо це видно через постійний дозвіл молодим попам займати парафії і через від0утність рішень щодо скасування замкнених церков.
Доповідаю, що тутешнє суспільство цим так здезорієнтоване і засмучене, що можуть статися випадки самовільної ліквідації замкнених церков.
Доповідаючи про вищенаведене, стверджую, що це вже останні наші можливості на цій території, які вирішать, чи східні частини Любельського воєводства залишаться польськими, чи українськими.
Командир дивізії ОЛЬБРИХТ ген. бриг.
CAW; З DP.13133/2
Замость, дня 24 березня 1938 р. Л. 37/таем. КК.
Командування 3 дивізії піхоти Легіонів до командира ОКИ у справі організації товариства поляків православного віросповідання.
Через посилення акції православних позаштатних священиків на навмисну українізацію польських сіл вважаю, що виникає необхідність організації товариства поляків православного віросповідання. Це було б «троянським конем» в український табір.
Для цього маю кілька інтелігентів православного віросповідання, наприклад офіцера дійсної служби, комісара поліції і т. д., які могли б цю роботу провадити. Маю також одного православного священика. Прошу пана генера. іа про погодження цієї справи з паном воєводою Любельським і і.адання мені права вирішення у цій справі з метою проведення тієї ж акції.
Командир дивізії ОЛЬБРИХТ, ген. бриг.
CAW З DPI, 313,3/2
Замоешь 24 березня 1938 р. Л. 38/таєм. КК.
Командування 3 дивізії піхоти Легіонів до командира ОКИ про протидію радіопропаганді
Доповідаю, що від керівників праці на території отримую у великій кількості зведення, що більшовики проводять через радіо велику агітацію. Проводирі української і комуністичної роботи мають лампові радіоприймачі, спеціально збирають населення для слухання радіо. Виникає необхідність протидії цьому шляхом: а) найскорішої побудови радіостанції чи зміцнення будь-якої іншої для заглушування російської станції; б) ненадання абонемента під яким-небудь приводом ненадійним людям; в) покарання агітаторів за нелегальне збирання і слухання радіо чи позичання радіо іншим, які за нього не заплатили, і використання цього як приводу для конфіскації або скасування права абонемента.
Вважаю, що цією проблемою належить спеціально зайнятись.
Командир дивізії ОЛЬБРИХТ, ген. бригади
CĄW3DP 1,313,3/2
Люблінський воєвода, Л. ППВз. II.2/34, Таємно Люблін 4 XI11937.
Призначення постуніатських святинь.
У Міністерство релігійних віросповідань і громадської просвіти, Департамент визнань у Варшаві (витяг).
Висуваючи у листі від 13.ХІ.37 року ППВз II2/34 максимальні висновки щодо передачі католицькій церкві низки замкнених храмів, за основу взяли телефонне розпорядження Міністерства, основане на впевненості центральної влади, що передані католицькій церкві храми стануть місцями католицького наступу костелу на національно змішаних територіях. Але з огляду на пояснення, які були викладені моєму делегатові, змінюю включені у згаданому листі висновки відповідно до доданого переліку. (…).
Стосовно поставлених перед Міністерством питань, а власне: 1) які церкви можна розібрати без загрози громадській безпеці, 2) де передача церкви створює небезпеку унії, 3) де передача церкви католицькому костелові умотивована релігійними потребами населення і 4) стосовно яких церков клопочуться православні, доповідаю: ad 1. У результаті розпочатої у 1928 році акції розбирання закритих церков розібрано протягом 1928–1929 років 22 церкви і 4 каплиці. Розбирання тривало так довго, поки православне населення і церковні чинники не орієнтувались у ситуації і не зайняли рішучої позиції, яка зробила неможливим продовження акції. Посипались протести, сеймові звернення, активний опір населення і охорона церков удень і вночі. Ще до цієї пори про це з'являються згадки у руській пресі («Діло»).