Українська література 17 століття
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Европейская старинная литература
Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:
А єсли би ся хто одступником став, теди под декрет страшний анафеми мусить таковий подгіадати. Зачим до тих, которії нас, росов православних, одбігли і святого патріарха вселенського, архієпископа константинопольського, одступили, склонятися не можно, і оних одпаденнєм не погоршатися, ані ослабівати нам пристоїть, хоть би і вибранії були. Оповідив бовім сам Іїсус Христос одпаденнє такових, мовячи: «Абовім повстануть лжехристи і фальшивії пророці і дадуть знаменія великії і чюда, так, іж би звелй, би то могло бути, і вибрани> се предрекох вам».
Або і то малая. Оповідено, іж звізди з неба спадуть; тії разуміються — так світнії, в славі, в могутстві вельможі, яко тиж і знаменитії духовнії в церкві, которая єст небом земним.
0 которих то такових упалих звіздах і о муці їх апостол оповідив тими слови: «Звізди прелестния, которим хмура темності на віки єст захована».
А так теди таковий о написанню тої книги давши рахунок,
1 науку описую вкротці, іж в собі замикаєт: оборону православної віри святої кафоличеської всходньої апостольської церкви; другую оборону достоїнства канонов і привиліїв святих чотирьох всходніх — константинопольського, алек-сандрійського, антіохійського, ієрусалимсько^о — патріархов; при том одповіді одступним, глаголемим «уніатом», і іним противником нашим; і о біскупах старого Риму; ку тому
0 теперешнєм положенню греков і о |у]віренню народу російського, і о митрополитах київських, 1 о іних тому приличних. Над то доводиться і то показуєт, іж побожнійшая і слушній-шая реч костьолові латино-римському до церкви всходньої
1 до святих чотирьох патріархов і до греков склонитись і з оними в вірі і догматєх святих з’єдночитись. І інії при том потребнії положені суть виводи. Наконець, і о ісхожденшо пресвятого духа од самаго бога і отця вкротці предложилося.
То так одправивши о той книзі, відай чительнику, же в благодаті божой з працею великою написана єст, доводячи з письма святого, старого і нового тестаменту, і з поважних теологов, і з певних авторов і істориков речі [й] ісправній виражених.
Которая то книга през мудрих і в письмі святом біглих, которим подавана була, читана, пробувана і поправлена була. А над то под розсудок совершеннійших святой апос-тольськой церкві подається.
А то юж к православним замикаю тую предмову учительними апостольськими слови тими: «ви теди возлюбленнії, святою вашою вірою буду [ю] чи себе, в дусі святом молячися, самі себе в любзі божей заховайте, очекиваючи милосердія господа нашого Іїсуса Христа в живот вічний».
Ієромонах Захарія Копистенський
О НОВИХ ДОКТОРАХ,
ТО ЄСТ УЧИТЕЛЄХ ЦЕРКВИ ВСХОДНЬОЇ (Із часті II, розділу XII, артикула 4)
Єсли при том хотять одступникове наші відати і о нових учителєх святої церкви всходньої, которії, юж по одорваишо ся заходніх од неї, жили і книги писали, особливе против блудом папеським і одмінам костьола.заходнього, тих по імені їх, значнійших покладаю: Євстафій3; Микола 4, єпископ мєфонський; Никита Пектократ 5; Никита, філософ константинопольський 6; Євстратій 7, митрополит нікейський; Іоанн Ксифілін 8; Михаїл Кируларій 9; Каліст 10 і Філофей “, патрі-архове константинопольськії; Леон, ахридонський архієпископ; Ніл Кавасіл, которий писав противко Фомі Аквінату 12 (тая книга висоце єст мудрая, в Путенськом монастиру 13, в Волосіх по-словенську находиться); Константнії Армено-пул 14; Генадій, архієпископ болгарський; Єпіфаній ІГ>, патріарха константинопольський; ПетрІВ і Іоанн17 і Феодор Бальса-мон18, патріархове антіохійськії; преподобний Никон в Чор-ной Горі 19 (в літа Іоанна, патріархи антіохійського, написав книгу); Никита Хоніятес; Євфимій Зигавен 20, монах; Михаїл Сиггел 21; Іов, монах 22; Андронік Севастій; Ніл, архієпископ фессалоницький; Іоанн Кантакузен 23, цар (которьій, зостав-ши монахом, написав книгу); Никифор 4; Каліст; Ксанфо-пул; Максим Плянудес25, монах; Никиформ Грегорас26; Марко, митрополит ефеський (той писав много, а особливе «Вьізнаннє віри до всіх христіан», «Діалог гречииа з латин-ником» о оном придатку до символу «і од сина», і «Главизни силоічеськії против латинником», книга «О посвяченню євхаристії» і прочая); святий Григорій 27, архієпископ фессалоницький; Палямас; Ніл Кавасил, архієпископ фессалоницький; Варлаам Калаврійський 28, Михаїл, патріарха константинопольський («О преждеосвященних»); Герман 29 патріарха константинопольський; Митрофан, архієпископ смирненський, Іоанн, патріарха ієрусалимський; Максим, монах, которий в Москві скончався ; Ієремія, патріарх константинопольський («О ісхожденії св. духа од самого отця до лютеранов»); Іоанн Китріос; Іоанн Зонарас31; Максим Маргуній, єпископ кіфірський; Мелетій32, александрійський патріарха; і інії многії, которії всі з грунту аргумента латинськії знесли і поконали їх во всем. Фєодосїй Зігомала, протонотарій церк-ве константинопольської, в листі, до Мартина Крузія 33 писа-ном, відати даєт, іж дидаскалов мудрих його віку живих больш семдесяти находиться (в князі «Турко-Греція», книга 3, а лист 216, і в книзі 7, лист 506).