У чому ж таємниця?

Мила тітонько, твоя любов така прониклива! Ми зрозуміли з твоєї дописки, що ти про дещо здогадуєшся. Ми не сказали тобі нічого насамперед тому, що це звичайнісінька розвага, і потім не хотіли, аби ти хвилювалася. Вчинивши так, ми не мали найменшого наміру ховатися з якимись таємницями. Безперечно, ми зробили помилку, бо бачимо, як ти нині хвилюєшся. Але прошу тебе, не турбуйся.

Будь спокійна, тітонько, твоїй небозі і її майбутньому чоловікові не загрожує ніяка небезпека. Адже тут нема нічого страшного. Важко написати тобі про все в листі, розповім, коли зустрінемося. Ото буде сміху!

Це станеться скоро: Жан-Луї повертається до Парижа наприкінці серпня, а я маю намір приїхати туди в середині вересня. І знову проситиму в тебе притулку. Разом з тобою визначимо дату нашого весілля, яке, гадаю, відбудеться десь у першій половині жовтня. Найзручніше було б у суботу, дванадцятого жовтня, Жан-Луї має на прикметі двокімнатну квартиру в п'ятому районі столиці, вона звільниться першого жовтня. Слід скористатися нагодою. Ось чому ми ще раз переконуємось, що не слід зволікати з весіллям. Бачиш, люба тітонько, всі шляхи ведуть до щастя в цьому світі, де ми поводимося завбачливо й розсудливо.

Нам залишається побажати тобі прожити не менше за Жерома Гепра, чиє сторіччя ми відзначатимемо наступної суботи. Це буде найважливіша подія тижня. Зранку на його честь відправлять месу в церкві, пополудні гостюватимемо в нього дома. У неділю о першій юдині — бенкет, який організовує персакський ювілейний комітет. Відбудеться він у великому залі готелю «Дю-Марше». Ми теж сподіваємось туди потрапити.