Гаррі Поттер і напівкровний принц
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Серия: Гаррі Поттер (uk) #6
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 978-966-7047-29-0
- Переводчик: Виктор Евгеньевич Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і напівкровний принц». Краткое содержание книги:
— Де ти… мамонько, що з твоїм обличчям? — витріщився на нього Рон разом з усіма, хто був поблизу.
— А що, щось не так? — здивувався Гаррі. а тоді схопив ложку і придивився до свого викривленого відображення.
— Ти весь у крові! — зойкнула Герміона. — Йди сюди…
Вона підняла чарівну паличку, вимовила "Терґео!", й стерла засохлу кров.
— Дякую, — сказав Гаррі, мацаючи своє вже чисте обличчя. — А як мій ніс?
— Нормально, — стурбовано відповіла Герміона. —А що таке? Гаррі, що сталося? Ми так злякалися!
— Розкажу потім, — спинив її Гаррі. Він прекрасно розумів, що Джіні. Невіл, Дін і Шеймус нашорошили вуха; навіть Майже-Безголовий Нік, ґрифіндорський привид, і той завис над столом, щоб підслухати розмову.
— Але… — не стрималася Герміона.
— Не зараз, Герміоно, — повторив Гаррі похмуро й багатозначно. Він сподівався, що всі вважатимуть, ніби він потрапив у якусь героїчну сутичку, бажано з участю двох-трьох смертежерів і дементора. Та ба — Мелфой рознесе цю ганебну історію по всіх усюдах, хоч можливість, що більшість ґрифіндорських вух її не почують, усе-таки існувала.
Гаррі потягся повз Рона по курячі ніжки та чіпси, але не встиг узяти, бо страви зникли, а замість них з’явився десерт.
— Ти знову пропустив Сортування, — сказала Герміона, а Рон поліз по великий шоколадний пудинг.
— Капелюх щось цікаве розповідав? — запитав Гаррі, беручи пиріг з мелясою.
— В основному те саме… радив усім єднатися всупереч ворогам… ну, сам знаєш.
— А Дамблдор згадував Волдеморта?
— Ще ні, але ж він завжди виголошує головну промову після бенкету, правда? Лишилося вже небагато.
— Снейп казав, що Геґрід запізнився на бенкет…
— Ти бачив Снейпа? Як це? — насилу проказав Рон, бо його рот був напханий пудингом.
— Нарвався на нього, — ухильно відповів Гаррі.
— Геґрід запізнився всього на кілька хвилин, — повідомила Герміона. — Дивися, Гаррі, він тобі махає.
Гаррі глянув на вчительський стіл і всміхнувся Геґрідові, котрий і справді махав йому рукою. Геґрід так і не навчився поводитися з гідністю професорки Макґонеґел, виховательки ґрифіндорського гуртожитку, яка сиділа поруч з ним, ледве сягаючи головою Геґрідового плеча. Вона дуже несхвально оцінювала надмірну радість його вітання. Гаррі здивовано помітив, що по другий бік від Геґріда сидить учителька віщування, професорка Трелоні; вона зрідка покидала свою кімнатку на вежі, а на бенкетах з приводу початку навчального року він її досі взагалі не бачив. Вона була, як завжди, чудернацька, обвішана блискучим намистом і довжелезними шалями, з очима, побільшеними окулярами до величезного розміру. Гаррі вважав її напівшахрайкою, тому був вражений, коли наприкінці минулого навчального року виявив, що саме вона виголосила пророцтво, яке спонукало Лорда Волдеморта вбити батьків Гаррі й напасти на нього самого. Після цього Гаррі уникав її товариства. На щастя, цього року він уже не вивчатиме віщування. Її великі, як маяки, очі глянули в його бік; він блискавично відвернувся до слизеринського столу. Драко Мелфой жестами розквашував уявного носа, а у відповідь гримів регіт і лунали оплески. Гаррі втупився очима у свій пиріг з мелясою, а в грудях йому знову запекло. Зараз він багато віддав би за змогу зійтися з Мелфоєм віч-на-віч у двобої…
— То що хотів професор Слизоріг? — запитала Герміона.
— Дізнатися, що було в міністерстві, — відповів Гаррі.
— Як і всі тут присутні, — пирхнула Герміона. — Нас про це в поїзді ого як випитували, скажи, Роне?
— Ага, — підтвердив Рон. — Усі хотіли знати, чи ти справді «Обранець»…
— На цю тему ведеться багато розмов навіть між привидами, — втрутився Майже-Безголовий Нік, нахиливши до Гаррі свою напіввідрубану голову. — А я вважаюся таким собі поттерознавцем; усім відомо, що ми в дружніх стосунках. Одначе я завірив спільноту духів, що не витягатиму з тебе зайвої інформації. «Гаррі Поттер знає, що може цілком мені довіряти», — сказав я їм. — «Я краще помру, ніж не виправдаю його довіри».
— Це легко пообіцяти, враховуючи, що ти й так мертвий, — зауважив Рон.
— Ти вкотре доводиш, що маєш чутливість на рівні тупої сокири, — образився Майже-Безголовий Нік, злетів угору й полинув до дальнього кінця ґрифіндорського столу саме тоді, коли за вчительським столом підвівся Дамблдор. Майже миттєво у Великій залі стих гамір і сміх.
— Доброго вам вечора! — побажав він з широкою усмішкою й розкинув руки, ніби хотів усіх обійняти.