Гаррі Поттер і смертельні реліквії
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Язык: украинский
- Переводчик: Виктор Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і смертельні реліквії». Краткое содержание книги:
— Експек… експекто патронум, — вимовила Герміона. Нічого не сталося.
— Це єдине закляття, яке їй погано вдається, — пояснив Гаррі приголомшеній місіс Катермол. —Трохи не вийшло… ану, ще раз, Герміоно…
— Експекто патронум!
З кінчика Герміониної палички вилетіла срібляста видра й граціозно полинула до оленя.
— Ходімо, — Гаррі повів Герміону та місіс Катермол до дверей.
Коли патронуси вискочили з підвалу, люди, що чекали в коридорі, закричали від потрясіння. Гаррі глянув на всі боки. Дементори сахалися, розчинялися в темряві, тікали хто куди від срібних істот.
— Було вирішено, що ви маєте повертатися додому й ховатися з родинами хто де може, — повідомив Гаррі зіщуленій зі страху юрбі маґлородців, засліплених сяйвом патронусів. — Якщо є така можливість, їдьте за кордон. Головне — тримайтеся якнайдалі від міністерства. Це… е—е… нова офіційна політика. А тепер, якщо підете за патрону — сами, то зможете звідси забратися через Високу залу.
Усі зуміли безперешкодно піднятися кам'яними сходами вгору, але, як уже підходили до ліфтів, Гаррі відчув неспокій. Якщо вони з'являться у Великій залі зі срібним оленем, видрою, що лине біля нього в повітрі, та з групою з двадцяти чи скількох там людей, половину яких звинувачують у маґлівському походженні, то явно привернуть до себе непотрібну увагу. Щойно він дійшов цього неприємного висновку, як перед ними з брязкотом зупинився ліфт.
— Реґ! — закричала місіс Катермол, кидаючись Ронові в обійми. — Ранкорн мене випустив, він напав на Амбридж і Якслі, і ще звелів нам усім тікати з країни, я думаю, нам так і треба зробити, Реґ, я серйозно тобі кажу. Біжімо додо му, хапаймо дітей і… а чого ти такий мокрий?
— Вода, — пробурмотів Рон, вивільняючись з її обіймів. — Гаррі, їм відомо, що в міністерство хтось проник, бо вия вили дірку в дверях кабінету Амбридж. Думаю, ми маємо хвилин п'ять, якщо це…
Герміонин патронує ляснув і зник. Вона повернула до Гаррі перелякане лице.
— Гаррі, якщо ми потрапимо тут у пастку…
— Не потрапимо, якщо поквапимось, — відповів Гаррі. Він звернувся до юрби людей, що мовчки стояли в нього
за спиною, повитріщавши очі.
— Хто має чарівні палички?
Близько половини підняли руки.
— Так, ті, хто не має паличок, хай тримаються за тих, хто має. Усе треба робити швидко… щоб нас не встигли зупинити. Ходімо.
Вони якось зуміли всі втиснутися в два ліфти. Патронує Гаррі стояв на чатах біля золотих ґрат, поки ті не зсунулися, й ліфти поїхали вгору.
— Восьмий рівень, — пролунав холодний голос відьми, — Велика зала.
Гаррі відразу зрозумів, що вони вскочили в халепу. У Великій залі було повно людей, що бігали від каміна до каміна, і їх запечатували.
— Гаррі! — пискнула Герміона. — Що нам тепер?…
— СТОП! — заревів Гаррі, й могутній Ранкорнів голос луною прокотився по Великій залі. Чаклуни, що запечатували каміни, заціпеніли. — За мною, — прошепотів він нажаханим маґлородцям, що збилися в гурт за Роном та Герміоною.
— Що таке, Альберте? — нервово запитав той самий лисуватий чаклун, що вранці випав з каміна зразу після Гаррі.
— Оці всі повинні звідси вийти, перш ніж ви запечатаєте виходи, — звелів якомога авторитетніше Гаррі.
Чаклуни, що стояли перед ним, перезирнулися.
— Нам наказали запечатати всі виходи й нікого не…
— Ти мені перечиш? — вибухнув Гаррі. — Хочеш, щоб я
перевірив твоє родове дерево так само, як Деркові Крес—велу?
— Вибач! — зойкнув лисуватий чаклун і відсахнувся. — Я не це мав на увазі, Альберте, просто я думав… я думав, що їх усіх допитували, і…
— їхня кров чиста, — урвав його Гаррі, і його низький голос грізним відлунням прокотився залою. — Чистіша, ніж у багатьох з вас. Ідіть, — пророкотав він маґлородцям, ті підбігли до камінів і по двоє почали зникати. Міністерські чаклуни відійшли — деякі розгублені, деякі налякані й обурені. І тут…
— Мері!
Місіс Катермол озирнулася. З ліфта вибіг справжній Реґ Катермол, він уже не блював, але був блідий і змарнілий.
— Р—Реґ?
Вона подивилася на чоловіка, а тоді на Рона, котрий голосно вилаявся.
Лисуватий чаклун роззявив рота, його голова кумедно поверталася від одного Реґа Катермола до другого.
— Гей… що тут відбувається? Що це таке?
— Запечатати вихід! ЗАПЕЧАТАТИ!
З іншого ліфта вилетів Якслі й кинувся до чаклунів біля каміна, в якому вже щезли майже всі маґлородці, крім місіс Катермол. Лисуватий чаклун підняв було чарівну паличку, але Гаррі щосили вдарив його величезним кулачиськом — і той полетів шкереберть.
— Він допомагав утекти маґлородцям, Якслі! — крикнув Гаррі.
Колеги лисуватого чаклуна зчинили ґвалт, і Рон, скориставшись метушнею, схопив місіс Катермол, штовхнув її у все ще відкритий камін і зник. Якслі, нічого не розуміючи, подивився на Гаррі, а тоді на чаклуна, котрого Гаррі відправив у нокаут, а справжній Реґ Катермол заволав:
— Моя дружина! Що з моєю дружиною? Що відбувається? Гаррі побачив, як озирнувся Якслі, і як на його тупуватому
обличчі з'явився проблиск розуміння.
— Ходімо! — крикнув Гаррі Герміоні. Схопив її за руку, й вони застрибнули в камін саме тієї миті, коли в Гаррі над головою вже просвистіло закляття Якслі. Кілька секунд вони покрутилися, мов дзиґи, й виринули з унітаза в туалетній кабінці. Гаррі розчинив двері.
Біля умивальників Рон відбивався від місіс Катермол.
— Реґ, я не розумію…
— Відпусти, я не твій чоловік, вертайся додому!
У кабінці за їхніми спинами почувся шум. Гаррі озирнувся й побачив, що там з'явився Якслі.
— ТІКАЙМО! —загорлав Гаррі. Схопив Герміону й Рона за руки і різко крутнувся на місці.
їх оповила темрява і виникло відчуття, наче тіло стискають невидимі ремені, проте щось було не так… Герміонина рука немовби вислизала з його пальців…
Здавалося, він от—от задихнеться, він нічого не бачив і не чув, і єдине на світі, що він відчував хоча б доторком, це була Ронова рука й Герміонині пальці, що поволі вислизали…
І тут він побачив двері будинку номер дванадцять на площі Ґримо з дверним молоточком у формі змії, та не встиг він набрати в груди повітря, як пролунав крик і блиснуло фіолетове світло. Герміонина рука раптом стисла його, наче кліщами, і все знову занурилося в темряву.
— РОЗДІЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ —
Гаррі розплющив очі і його засліпило золотаво—зелене сяйво. Він гадки не мав, що сталося, розумів тільки, що лежить, неначе на листочках та гілочках. Силкуючись набрати повітря в легені, що відчувалися якимись розплющеними, він закліпав і збагнув, що сліпить його яскраве сонце, пронизуючи промінням густе шатро листя над ним. І тут щось смикнулося біля його лиця. Він рвучко став навкарачки, сподіваючись побачити якесь маленьке злюще створіння, однак те "щось" виявилося Роновою ногою. Гаррі роззирнув—ся й побачив, що вони всі троє лежать серед лісу, очевидно, самі.
Гаррі спершу подумав про Заборонений ліс, і на якусь мить, хоч він і розумів, як безглуздо й небезпечно з'являтися їм зараз на території Гоґвортсу, серце його затріпотіло від думки про те, щоб потай відвідати Геґріда в його хижі. Але тут застогнав Рон, Гаррі поповз до нього й усвідомив, що це ніякий не Заборонений ліс. Дерева тут були молодші, росли далеченько одне від одного, і земля не була ще так густо всипана гілками й листям.
Герміона, теж на чотирьох, опинилася біля Рона перша. Гаррі глянув на друга і всі інші думки миттю повилітали з голови. Кров заливала Ронові увесь лівий бік, обличчя виділялося сірою блідістю на тлі опалого листя. Багато—зільна настійка закінчувала свою дію. Рон наполовину ще був Катермолом, наполовину — собою. Волосся рудішало, лице ще більше блідло.
— Що з ним сталося?
— Половнувся, — відповіла Герміона, відгортаючи Ронів рукав, де від крові було найтемніше й наймокріше.
Гаррі дивився, зляканий, як вона роздирала Ронову сорочку. Він завжди вважав, що половнення — щось кумедне, а от