Таємниця астероїдів
- Автор: Байла Ян
- Год: 1963
- Язык: украинский
- Год: Видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь»
- Переводчик: Г. Пашко
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Таємниця астероїдів». Краткое содержание книги:
У повісті «Таємниця астероїдів» автор розповідає про невідомий космічний корабель, який виявили на дні Північного Льодовитого океану.
Знайдений на кораблі щоденник та кіноплівки допомагають ученим розкрити ряд таємниць, а серед них і таємницю виникнення астероїдів, що були колись планетою Сонячної системи.
Пильність радянських людей, які перешкоджають американській розвідці заволодіти небезпечними для людства секретами, — одна з сюжетних ліній твору.
Переклад здійснено за виданням: Jan Bajla, Tajomstvo asteroidov. Bratislava. Mlade leta, 1961.
Останнім зусиллям волі підняв лівою рукою праву. Вона уже над важелем… Утома страшенна! Рука впала на важіль… відчув, що гальмові двигуни не працюють… і втратив свідомість».
Доктор Лемар схопився, перегорнув ще сторінку. Олег нервово погладжував коліна, і лише Таня була спокійна…
Докторові руки працювали неймовірно швидко.
Перед очима нетерплячої трійки з’явилися нові рядки…
«Я опритомнів…
У кабіні тихо. Лише звук глибокого дихання Перітелли свідчив про те, що вона ще жива. Подивився на екрани передніх радіолокаторів і побачив на них мерехтливі вогники.
Ввімкнув фронтальний екран!
Зірки…
Відстебнувся од крісла і подивився на прилади перед Перітеллою. Її рука спочивала на червоній ручці торійового автомата.
Я схопив цю руку, і Перітелла опритомніла.
— Все гаразд? — перелякано запитала вона.
— Так, люба, але тільки завдяки тобі. Ти подолала слабкість м’язів і ввімкнула автомат. Вихопила нас з катастрофи. А здавалося, що надії вже немає,— проказав я зворушено, допомагаючи їй вивільнитися з запобіжних лямок.
— Це випадково. Моя рука була біля важеля, — пояснила вона.
Небезпечний експеримент допоміг нам після повернення на Тору вдосконалити керування кораблем, Усі важелі керування двигунів ми вмонтували в бильця наших крісел… у майбутньому ми зробимо посадку на Маномі цілком безпечно».
На цих словах переклад Перітових нотаток закінчився. Лемар на хвилину вимкнув електронний автомат і з насолодою запалив. Олег трохи почекав, а потім спитав:
— Докторе, як міг Періта забути про можливість такої небезпеки?
— Гм.. — Лемар на мить замислився, — це було, мабуть, так: Періта під час польотів на Марс мав справу з тяжінням таким же, як і на Торі. Торійці знали, що наша Земля є найбільшою планетою в напрямі до Сонця, знали, що тяжіння Землі в п’ять разів більше, а атмосфера густіша, 3 технічного боку вони обладнали свій ракетоплан досконало; адже ми й досі не маємо сплавів, які витримали б таку величезну температуру. Але торійці не врахували те, що будова їхнього тіла й недостатня сила м’язів може стати перешкодою при першій спробі зробити посадку на нашій планеті,— шукав Лемар вірогідного пояснення.
— Тоді напрошується питання: чому Періта вирішив прийти до нас удруге, вже з заповітом?
Таня сиділа мовчки. Зачувши ці слова, вона обернулась і знову здивувала всіх своєю винятковою проникливістю:
— Торійці були на нашій Землі щонайменше тричі!
Лемар і Балашов перезирнулися.
— Так, щонайменше три рази! Читаючи хвилюючі нотатки з Перітового щоденника, ви забули, що на початку він згадав про існування магнітного фільму «Манома ММ».
— Танечко, ти просто неперевершена! — вигукнув Олег. — Адже це справді просто. Першого разу Періта з Перітеллою не приземлилися. Проте набули досвіду.
Вдруге це вдалося торійцям… і вони зробили фільм. Втретє це було, мабуть, у Хатанговій затоці…
Таня, погоджуючись, кивала головою, а потім додала:
— Не треба про це багато мудрувати. Можливо, вони були в нас більше разів, але тричі — щонайменше! Сподіваюся, нарешті, що Перітині нотатки пояснять нам і причину аварії.
У цю хвилину заблимала сигнальна лампочка над дверима, і з репродуктора долинув наказ:
— Докторе Лемар! Докторе Лемар! Екстрене засідання Президії Академії наук за двадцять хвилин.
Лемар знизав плечима, наче вибачаючись, що не може вести розмову далі, потиснув присутнім руки.
— Тож до побачення в пообідній час. Почнемо о п’ятій. Приходьте, — попроїдався він з молодими вченими.
Олег запропонував Тані зайти до батька. Може, він має нові відомості.
Так минув цей ранок, такий незвичайний своїми сюрпризами.
Що ж принесуть наступні години?..
XI
ВСЕСВІТНІЙ СЕМАФОР
Екстрене засідання Президії Академії наук було секретне. Даремно по обіді Олег допитувався в академіка Балашова — він дістав лише лаконічну відповідь:
— Зачекай, свого часу довідаєшся про все!
Що робити? Батько був непохитний, мов неприступна скеля. Не піддається — та це й правильно, погодився нарешті син.
О четвертій Олег зустрівся з Танею, і обоє поспішили до лабораторії доктора Лемара. Коли вони ввійшли, Лемар порався біля якогось дивовижного приладу, котрого зранку в лабораторії ще не було. Прилад стояв поблизу робочого стола електронного автомата.
Кімнату сповнювало гудіння, а на панелях нерухомо світилися різнобарвні кружальця. Лемар випростався й дружньо закивав:
— Ви прийшли вчасно. За хвилину надійдуть інші.