Репетитор
- Автор: Хома Анна
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: Кальварія
- ISBN: 966-663-044-3
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Репетитор». Краткое содержание книги:
Отже, робота.
У приміській зоні, посеред лісу, неподалік піщаних кар'єрів, куди влітку виїжджає смажитись і хлюпатись півміста, а взимку все порожніє, майже як на курорті, живе-поживає особнячок. Нічого примітного, опріч двометрової мурованої загорожі, оздобленої угорі битим склом. З погляду нових юкрейніенс — халупа, усього два поверхи, без євроремонту та інших понтових наворотів. Зате на другому поверсі…
Зала, утворена руйнуванням перегородки між двома кімнатами, нагадує актовий зал у школі з тією відмінністю, що тут не декламують віршів, не збивають у танцях пилюки і не читають занудні лекції про страшенно велике і страшенно далеке минуле. Тут не ставляться до школяра як до нерозумної дитини, яку позаріз треба встигнути напхати чужими ідеями, поки вона не подорослішала, бо кому потрібен дорослий з власними ідеями?!
У ЦІЙ залі дорослішають стрімко і безконтрольно. Не за планом.
Замість декорацій — оргскло, вставлене у металевий каркас з дощатим дном, аби утворювати п'ять різного розміру паралелограмів, геть не схожих на ефемерні креслення з геометрії. До цих геометричних фігур можна доторкнутися рукою. Відчути тепло і звуки іншого світу. Зазирнути йому у вічі.
Але це дається не одразу, як не одразу скидає з себе дорослий тіснувату, але таку звичну шкіру дитини.
Перші місяці він робить обхід строго на відстані, намагаючись не шуміти і не застрягати довше ніж на дві секунди на одному місці. Перебігти з сачком у витягнутих руках, де тріпоче їжа, від коридору до клітки, хутко відчинити заслінку, незграбно витрусити вміст на пісок, блискавично накинути защіпку, відбігти, вернутись, перевірити надійність замка… І оте відчуття невідривного погляду — з того іншого світу. Зимно у добряче нагрітому приміщенні. І піт на чолі.
Бо лектори в цій залі зовсім не схожі на шкільних.
Абома. Двометровий удав з темними і світлими плямами на червоному тлі. Скручений кільцями видається довшим. Спокійний, виважений. Любить воду, щурів і ніч. Миші — дріб'язок для нього; душить їх за звичкою, без особливого задоволення.
Великоокий полоз. Три метри з копійками. Навіть без тих «копійок» виглядає завеликим, щоб видаватися справжнім. З шурхотом циркулює між каменями і водоймою. Кольору брудної кориці, з великими очима і світлим черевом. Мусить мати багато простору, світла і тепла. Жаб приймає як належить.
Стріла-змія. Вузька і тонка. Неначе цівка піску серед піску, а на ньому поздовжні темні пасмуги. Делікатно досягає у довжину лише одного метра. Але ящірок заковтує жваво і цілими, не згірш за своїх більших родичів.
Жовтопузик. Кажуть, що ящірка, але конкретно косить під змію, тому, певно, і втрапила до цього клубу. Щільний лускатий панцир, якому було б важко розтягуватися під час поїдання великих кавалків, коли б не шкірні складки по боках. Завдяки їм може жерти все, що дають: комах, мишей, м'ясо, варені яйця і картоплю, а також, як експеримент, — полуниці й банани. Балдіє від лежання у теплій воді й риття в піску. Словом, свиня — вона і в тераріумі свиня.
І п'ята клітка. Порожня. Чому — ніхто не каже. А з нього вистачає й чотирьох. Чотирьох рептилій і шефа.
Пропрацювавши на нього три роки і вісім місяців, Андрій Шелепінський робить власний переклад давньої Славкової характеристики і, здається, тварини з ним погоджуються: його шеф — скупий, лінькуватий, байдужий у всьому, що не стосується його ХОБІ, але змушує себе чинити, як належить. Як каже Біблія, як пишуть правила і закони. Тому він вірний, слухняний, вихований сім'янин. Тому хороший фахівець і терплячий співрозмовник.