Ми зупинилися пообідати неподалік від Вашингтона — за кілька кілометрів на північ від міста повернули на узбіччя, до зони відпочинку, й вийшли розім’ятися. У мене починало судомити ноги, щойно я про них згадувала. Там були столи для пікніків і дубовий гай; Роберт ретельно перевірив, чи немає на землі собачого лайна, після чого ліг та й заснув. Учора він пізно повернувся додому, пакувався в студії, а потім і спати ліг пізно — напевно, щось малював і пив коньяк; я почула запах, коли він повалився у ліжко, на ще не запаковані простирадла. Я ще подумала, що мені доведеться вести машину, як він раптом почне куняти за кермом.
Мене це все не на жарт роздратувало — врешті-решт, я була вагітна, а хіба він допоміг мені бодай у чомусь? Принаймні, міг би виспатися як слід перед довгою й нелегкою дорогою! Я лягла на траву поряд з ним, але не торкаючись його. Наприкінці дня я буду надто виснажена, щоб вести машину, але якщо Роберт зараз виспиться, він зможе, напевно, сісти за кермо замість мене, коли я геть стомлюся. На ньому була жовта сорочка з комірцем, який пристібався до неї ґудзиками. Зараз ті ґудзики розстебнулися, комір незграбно звісився на правий бік; напевно, Роберт придбав сорочку в черговому секонд-хенді — колись була непогана тканина, а тепер майже витерлася. З кишені сорочки стирчав клаптик паперу. Робити мені не було чого, а будити Роберта я не бажала, тож потяглася обережно й витягла той папірець. Звичайно, то мав бути малюнок, так і виявилось. Розгорнула — майстерно виконаний жирним олівцем начерк жіночого обличчя.
Я одразу ж зрозуміла, що ніколи раніше не бачила тієї жінки. Я знала всіх подруг з Ґрініч-віліджа, яких він замальовував, знала й маленьких балерин, чиї батьки надали Роберту офіційний дозвіл малювати або писати фарбами їх дітей, знала й ті обличчя, які він вигадував сам. Ця жінка була незнайомою, проте Роберт добре її розумів, це я бачила з малюнка. Вона дивилась на мене, як дивилася б на Роберта, так він намалював — схвально дивилась, її очі сяяли, погляд був серйозним і ніжним. Я відчувала, що Роберт бачив її очима художника. Неможливо було розрізнити, де природна краса її обличчя, а де його талант митця. Втім, то була реальна, жива жінка, яка мала тонкий ніс, ніжні щоки, дещо важке підборіддя, чорняве волосся — кучеряве й непокірливе, як у самого Роберта — губи, здається, готові посміхнутися, але погляд напружений. Ті очі горіли на аркуші паперу — великі, сяючі, а погляд відвертий, без натяку на щось приховане. Обличчя закоханої жінки. Я відчула, що вона мені подобається. Така жінка могла заговорити, а могла просто простягнути руку й раптом погладити тебе по щоці.
До того я завжди була переконана в тому, що Роберт кохає мене — і через те, що в нього було певне почуття відповідальності, а ще більше з тієї причини, що він взагалі мало уваги приділяв тому, що його оточувало. Вивчаючи це обличчя, змальоване з любов’ю, я відчула напад ревнощів. Ці ревнощі сповнювали мене і в той же час робили маленькою, приниженою цією наполегливістю, щоб Роберт належав тільки мені. Він був моїм чоловіком, ми жили разом, у нас і душі були близькими, він батько тієї крихітної істоти, яка проростає в моєму збунтованому тілі, він — коханець, який привчив мене захоплюватися його тілом без будь-яких обмежень, і це після довгих років, коли я була відносно самотньою. Нарешті, він — та людина, заради якої я відмовилася від своєї колишньої свободи. І хто ж така вона, ця жінка без імені? Він зустрів її на факультеті? Може, це одна з його студенток або молода колега? Чи, можливо, він просто скопіював малюнок, зроблений кимось іншим? Якщо придивитися, обличчя не було юним — замість того воно мовби стверджувало, що вік нічого не важить, коли маєш безсумнівну й досконалу красу. Може бути так, що вона насправді старша віком за Роберта, а він же старший за мене? Якась модель, що надзвичайно йому сподобалась, але кого він не торкався — тож я лише принижу себе, якщо звинувачуватиму його в тому, чого він не робив. А може, він не тільки малював її, а й кохався з нею, а про мене гадав, що я такого ніколи не збагну, бо я не такий художник, як він?
