Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Классическая проза » Скляні бджоли
Скляні бджоли - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Скляні бджоли

Электронная книга - «Скляні бджоли». Краткое содержание книги:

Роман «Скляні бджоли», який зачіпає теми стрімкого технологічного прогресу та заміни живого штучною імітацією, лише на перший погляд є фантастичним, адже у глибинних пластах цього тексту — міркування Юнґера про стрімкий поступ людства і занадто швидку зміну основ життя, коли в одвічному прагненні до спрощення і спокою люди натомість завжди отримують ще складніше життя, сповнене тривог і позбавлене щастя. І далеко не всім знайдеться місце у такому новому механістичному та прагматичному світі.
Не всі кавалеристи однаково успішно здатні пересісти із коней старої традиції на танки прогресу, і головний герой роману, ротмістр Ріхард, якраз один із таких. У пошуках роботи, якої залишається все менше для людей попередньої генерації, життя зводить Ріхарда із загадковим та величним Цаппароні — творцем могутньої компанії з виготовлення роботів та маріонеток. Попередник Ріхарда на цьому місці за короткий час втратив глузд, і тепер Цаппароні шукає нового фахівця для виконання певних делікатних завдань. Але для прийняття остаточного рішення Ріхард має пройти тест, суть якого він не зовсім розуміє і який поступово починає набирати гротескного та зловісного забарвлення.
1 ... 46 47 48 49 50 51 52 53 54 ... 56
Перейти на страницу:

Проте тут світ маріонеток став дуже потужним, розвинув власну вишукану й продуману гру. Стали можливими такі стрибки, жарти й капричо, про які мало хто думав раніше. Тут більше не було місця для дефектів. Я бачив перед собою вхід до світу без болю. Тому, хто до нього втрапив, час уже не міг нічого заподіяти — він не знав жаху. Він зможе, як Тіт, увійти до зруйнованого храму, до спаленої святині. Час тримав для нього нагороди й вінки переможця.

21

У такому разі, як я відчував, у Цаппароні на мене чекає стрімка кар'єра. Тож я маю дати зрозуміти, що мені сподобалося запропоноване ним видовище і лише загострило мій апетит. У такому разі я сприйматиму це як символ влади, як право на носіння в'язки прутів із сокирою[54], що належало Consul Romanus[55].

Хоча якби мені вдалося переступити через самого себе, перебороти свій дефетизм, то мені не потрібно було б виступати в ролі дрібного ліктора[56] Цаппароні. Тоді я спокійно міг би позмагатися з Філлмором.

Коли я був пригнічений власними невдачами, ця думка досить часто мене навідувала. Переважно, опинившись у скрутній ситуації, подібній до цієї, я просто гаяв час і намагався уникнути чергової брутальності, що, на жаль, сьогодні стала ознакою життя. Так само і тут можна було побитися об заклад, що я, розвиваючи образ тирана на чолі міста-держави, навіть не був здатний доторкнутися до одного з цих вух, байдуже — штучні вони чи справжні. Це вже було просто смішно.

Що подумає Цаппароні, коли я торкнуся одного вуха? Він застерігав мене лише від бджіл. Можливо, він якраз шукав того, хто міг доторкнутись до вух. Тож я вхопив одну з підсак, що стояли в кутку альтанки, й рушив до найближчого болітця. Там я націлився на одне з вух і виловив його з твані. То було велике й гарне вухо, як у дорослого чоловіка, бездоганно зроблене. Я пошкодував, що не мав із собою лупи, та мій зір був достатньо гострим.

Я поклав свою здобич на садовий столик і спокійно взяв рукою. Слід визнати, що копія була просто досконалою. Майстер довів свій витвір до такого ступеня натуралізму, що навіть не забув про жмутик волосинок, які вирізняють чоловіче вухо в зрілому віці й переважно зголюються бритвою. Він навіть відтворив невеличкий шрам — то вже був доволі романтичний хід. Зразу було видно, що люди працюють в Цаппароні не просто за гроші. То були митці небаченої точності.

Димчасто-сіра голова знову підлетіла зовсім близько й майже завмерла з висунутими равликовими ріжками і тільки ледь дрижала у повітрі. Я не звернув на неї жодної уваги, адже мій погляд був спрямований на об'єкт, який я вивчав, що різко вирізнявся на зеленій поверхні столу.

Ще в школі ми вчили, що предмет, який ми певний час розглядаємо, знову з'являється у вигляді своєрідної візії, коли відвести погляд убік. Ми бачимо його на стіні, на яку дивимося, або всередині ока, якщо стуляємо повіки. Часто такий образ відзначається великою точністю деталей, демонструючи з них такі, які ми сприйняли лише підсвідомо. Копія відрізнялася від оригіналу лише кольором і в глибині ока поставала у цілком новому світлі. Тож коли під час споглядання мене охопила раптова слабкість, перед моїм зором у ніжно-зеленому сяйві пропливло вухо, тоді як поверхня столу набула криваво-пурпурового кольору.

Подібним чином існують також ментальні відбитки, що ніби нас гіпнотизують, своєрідні інтуїтивні анти-образи, що відтворюють ту частину сприйняття, яку ми притлумили. Таке притлумлення відбувається під час будь-якого сприйняття. Адже сприймати означає відкидати зайве.

Коли я розглядав вухо, то зрозумів, що втілилося в життя моє бажання того, щоб воно виявилось несправжнім, штучним, ляльковим вухом, яке ніколи не знало болю. Тепер воно постало переді мною у вигляді копії й відкрило для внутрішнього ока те, що із самого початку й весь час я знав, коли зрозумів, де міститься своєрідний епіцентр цього саду, вигляд якого ніби нашіптував мені слово «пильнуй!» Тоді в Астурії вони повитягали трупи з могил, щоб таким чином скасувати людяність. Ми знали, що після такого прийому на нас може чигати лише щось лихе, що ми ввійшли в браму пекла.

Тоді як тут панував дух, який відкидав вільний і недоторканий образ людини. Він вигадав цю прикрість. Він хотів узяти за міру людську силу, подібно до кінських сил, якими вже давно рахували. Він прагнув одиниць міри, що є рівними й подільними. Для цього слід було знищити людину, як до неї було знищено коня. На вхідній брамі мусили красуватися відповідні знаки. Хто з ними погодиться, ба навіть хто просто збагне їх, той і буде тут потрібний.

вернуться

54

В'язка прутів із сокирою — фасції, або лікторські в'язки — атрибут влади за часів Римської імперії.

вернуться

55

Consul Romanum, тобто римський консул — верховний виборний магістрат в Римській республіці. Консули були наділені цивільною та військовою владою.

вернуться

56

Ліктори (лат. lictor) — спершу особисті охоронці римського імператора, згодом — адміністративні службовці, які під час публічних виступів римських високопосадовців з титулом Romanus виконували охоронні або парадні функції. Ліктори були озброєні фасціями.

1 ... 46 47 48 49 50 51 52 53 54 ... 56
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)