Пульт Ґвенді
- Автор: Кинг Стивен Эдвин, Chizmar Richard
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»,
- ISBN: 978-617-12-3921-0
- Переводчик: Б. Превір
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Пульт Ґвенді». Краткое содержание книги:
Вона дивиться на нього отетеріло. Її тато справді так каже.
— Звідки ви знаєте, що мій та…
— Вибач, що перебиваю, це дуже неввічливо, але мені й справі треба йти. Бережи цей пульт. Він дає гостинці, та вони — маленька винагорода за відповідальність. І будь обачна. Якщо твої батьки знайдуть його, у них виникнуть питання.
— О Боже, це й так зрозуміло, — каже Ґвенді й видає беззвучний шепітливий смішок. Вона почувається ніби вдареною в живіт. — Містере Ферріс, а чому ви дали його мені? Чому мені?
— У нашому світі, — мовить Ферріс, дивлячись на неї згори, — заховано великі арсенали зброї, яка може знищити все життя на цій планеті на мільйони років уперед. Чоловіки й жінки, що відповідають за неї, щодня ставлять собі те ж саме питання. Я спинився на тобі, бо ти — найкращий вибір у цьому місці й у цей час. Бережи пульт. Раджу зробити так, щоб його не знайшов ніхто — не лише твої батьки, — бо люди допитливі. Коли вони бачать важіль, то хочуть потягнути за нього. А коли бачать кнопку — хочуть натиснути на неї.
— Але що станеться, якщо натиснуть? Що станеться, якщо я натисну?
Річард Ферріс лише посміхається й вирушає до скелі, де стоїть знак: «ОБЕРЕЖНО! ДІТЯМ ДО 10 РОКІВ БЕЗ СУПРОВОДУ ДОРОСЛИХ ПРОХІД ЗАБОРОНЕНО!» Тоді він розвертається:
— А скажи-но! Чому вони називаються Сходами самогубців, Ґвенді?
— Бо в 1934 році з них стрибнув один чоловік чи щось таке, — каже вона, тримаючи пульт на колінах. — А чотири-п’ять років тому стрибнула жінка. Тато каже, що в міській раді обговорювали, щоб зняти їх, але в раді самі лише республіканці, а республіканці ненавидять зміни. Десь так каже мій тато. Один із них доводив, що сходи є туристичною принадою, як воно, типу, і є насправді, і що одне самогубство на тридцять п’ять з гаком років — це не так уже й жахливо. Він сказав, що якщо це ставатиметься частіше, вони проголосують ще раз.
Містер Ферріс усміхається:
— Маленькі міста! Їх неможливо не любити!
— Я відповіла на ваше питання, тепер ви дайте відповідь на моє! Що станеться, якщо я натисну на котрусь із цих кнопок? Наприклад, що буде, якщо я натисну на ту, що позначає Африку?
І щойно її великий палець торкається темно-зеленої кнопки, вона відчуває спокусу — не сильну, але відчутну — натиснути й перевірити самій.
Його посмішка перетворюється на оскал. Не надто приємний, на думку Ґвенді Пітерсон.
— Для чого питати те, що й так знаєш?
Перш ніж вона може сказати бодай слово, він уже рушив сходами донизу. Дівчинка деякий час сидить на лавці, тоді встає, підбігає до іржавого залізного сходового маршу й дивиться вниз. Хоча й у містера Ферріса не було достатньо часу, щоб зійти до самого низу — бодай наблизитись — від нього не лишилось і сліду. Чи то пак майже. На півшляху нижче, десь за сто п’ятдесят залізних сходинок, лежить його маленький охайний капелюх — чи то покинутий, чи то здутий вітром.
Вона повертається на лавку і кладе пульт — свій пульт — у брезентову торбину з затяжками, тоді спускається сходами, увесь шлях тримаючись за поручень. Дійшовши до маленького круглого капелюха, думає підняти його, та натомість відфутболює вбік, дивлячись, як він падає, перевертаючись у повітрі, і приземляється в бур’янах. Коли вона повертається туди трохи пізніше того ж дня, його вже немає на місці.
Надворі 22 серпня 1974 року.
.
2
Її мама і тато обоє працюють, тому, коли Ґвенді повертається до маленького будинку в стилі кейп-код[11] на Карбін-стрит, вона там сама. Кладе пульт під ліжко і лишає на якісь десять хвилин, перш ніж усвідомлює, що це погана ідея. Вона підтримує такий-сякий порядок у кімнаті, але мама часом пилососить там і змінює постіль кожного суботнього ранку (обов’язок, який, за її словами, перейде до Ґвенді, коли тій виповниться тринадцять — нічого так подаруночок на день народження). Мамі не можна бачити пульт, бо мами завжди хочуть знати все.
Тоді дівчина думає про горище, але що як батьки таки зважаться очистити його і провести гаражний розпродаж замість самих лише балачок про нього? Те ж саме стосується і комірчини над гаражем. У Ґвенді виникає думка (нова у своїй дорослості, та зрештою приречена перетворитися на нудну правду): секрети — це проблема, можливо, навіть найбільша з усіх проблем. Вони обтяжують розум і займають простір у світі.
Тоді їй пригадується дуб на задньому подвір’ї, з гойдалкою, зробленою з покришки, яку вона вже майже не використовує: у дванадцять років уже надто доросла для таких дитячих забавок. Під плетивом коріння є нора. Колись дівчинка скручувалась у ній, граючись із друзями в хованки. А зараз вона вже надто велика для неї («Гадаю, ти вимахаєш десь до п’яти футів і десяти-одинадцяти дюймів», — сказав їй містер Ферріс), та для пульта — те, що треба, до того ж брезентова торбина захистить його від дощу. А якщо взагалі поллє, треба буде вийти і врятувати його.
11
Традиційний одноповерховий будинок, зведений у простому й лаконічному стилі.