Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

Середа, 9 січня

Мушу сказати, що вчора я трохи вибув із гри через справу з мертвими рибками. Від тих літрів чаю, що я випив у пані Фісер, та пережитого хвилювання, у мене трапилася гостра діарея. Півранку я провів у вбиральні, маючи сяке-таке чтиво, що його я випозичив у Відпочинковій кімнаті. Попри певну хитромудрість назви — Відпочинкова кімната, вона не відображає суті того, що там відбувається насправді. «Апартаменти БББ» — було би точніше. Оці три «Б» означають «базікання», «бурчання», «балаканина». Цілоденна робота для декого.

Еферт крізь двері вбиральні коротко повідомив мені останні новини: нині всі підозрювали всіх, вбачаючи потенційного вбивцю рибок у кожному співмешканцю. Моя відсутність спричинила підозри. Я попросив Еферта тихо пустити чутку про свою діарею, що мало слугувати мені абсолютним алібі. Я не дуже то й підводився, за винятком того, що лишив відчиненими двері вбиральні, втім, як і двері у коридор, аби провітрити приміщення. Зазвичай я можу миритися з власним запахом, але цього разу мене, висловлюючись і буквально, і фігурально, нудило від самого себе. Світ ще не бачив такого страхопуда, як ото я! Їй-богу!

Раніше я вжив слово «провітрити», і оце зараз мені й справді захотілося вийти хоч на мить надвір, щоби хапнути ковток свіжого повітря. Провівши цілий день на сухому хлібові та «Імодіумі», гадаю, я міг би піти на такий ризик. Здалося би пошукати чистотіл, який, якщо вірити газеті та фенологічному календарю природи (ну от знову якась абракадабра!), є першою ознакою весни. Окрім чистотілу, треба було би ще й знайти мати-й-мачуху, лісову бугилу чи дикі фіалки, щоби остаточно переконатися, що весна й справді настала. Жаль тільки, що я мав туманні уявлення про те, який вигляд мають ці рослини.