Диво-капелюх
- Автор: Янссон Туве Марика
- Серия: Мумі-тролі #3
- Год: 1973
- Язык: украинский
- Год: Издательство детской литературы «Веселка»
- Переводчик: Ольга Дмитриевна Сенюк
- Жанр: Детская проза
Электронная книга - «Диво-капелюх». Краткое содержание книги:
Якось навесні герої повісті, казкові істоти тролі, що мешкали в долині Мумі, знайшли диво-капелюх, який мав чарівну силу, і з того часу почали зазнавати незвичайних пригод. Поетично і водночас дотепно написана книга вчить дітей чесності й порядності, звеличує дружбу.
Мумі-троль і Хропка скерували свої хмарки ще вище, над верхівки дерев, і загойдалися на сонечку. Вони міркували, що б Гемуль міг збирати.
— Черепашки, — запропонувала Хропка.
— Або гудзики від штанів, — сказав Мумі-троль.
Але тепло навівало сон, і міркувати було важко. Вони полягали горілиць і задивились у весняне небо, де співали жайворонки.
І раптом вони побачили першого метелика. Кожен знає, що як побачиш першого метелика жовтого, літо буде веселе. А як білого, то тільки спокійне (про чорних взагалі немає мови, бо то зовсім погана прикмета).
Але цей метелик був золотий.
— Що це може означати? — здивувалася Хропка. — Я ще ніколи не бачила золотого метелика.
— Золотий ще краще, як жовтий. Ось згадаєш моє слово!
Коли Мумі-троль і Хропка вернулися додому на обід, вони зустріли на ганочку Гемуля. Той аж сяяв з радощів.
— Ну? — спитав Мумі-троль. — Що ти збиратимеш?
— Рослини! — вигукнув Гемуль. — Я буду ботаніком! Це Хропикові спало таке на думку. Я зберу найкращий у світі гербарій!
Гемуль розгорнув сукню,[1] щоб показати перші свої знахідки. Серед грудок землі й листя лежала цибулинка зозулиних черевичків.
— Gagea lutea, — гордо виголосив Гемуль, — перший номер у моїй колекції. Бездоганний екземпляр.
Він пішов на веранду і висипав усе на стіл.
— Пересувайся на край зі своїм зіллям, — сказала мама Мумі-троля, — бо тут стоятиме юшка. Всі прийшли? Ондатр іще спить?
— Як порося, — відповів Пхик.
— Весело вам було сьогодні? — запитала Мумі-мама, понасипавши всім тарілки.
— Страх як весело! — загукали всі.
Другого ранку, коли Мумі-троль пішов до повітки випустити п’ять хмарок, їх там не було жодної. А на дні диво-капелюха знову лежало кілька шкаралущ. І ніхто не здогадався, що ті шкаралущі мали щось спільне з хмаринками.
РОЗДІЛ ДРУГИЙ,
Одного теплого літнього дня, коли надворі йшов дощ, Мумі-троль та його друзі надумали гратися в піжмурки в хаті.
Пхик став у куток, сховав носа в лапи й почав голосно рахувати. Дорахувавши до десяти, він обернувся і заходивсь шукати: спершу в звичайних місцях, а тоді в несподіваних.
Мумі-троль заліз під стіл на веранді, але був невдоволений. Що це за сховок! Пхик неодмінно підніме скатертину і знайде його. Мумі-троль озирнувся й побачив високого чорного капелюха, якого хтось поставив у кутку.
І враз йому спала блискуча думка! Пхик нізащо не здогадається підняти капелюха. Мумі-троль тихенько поповз у куток і швидко насунув на себе капелюха. Той сягав йому тільки до пупа, але якщо добре скорчитись та підібгати хвостика, то можна й зовсім сховатися.
Мумі-троль слухав, як Пхик знаходив усіх одного по одному, і хихотів сам до себе. Гемуль, мабуть, знову сховався під канапу, він не міг придумати собі кращого сховку. Тепер усі бігали по хаті й шукали його, Мумі-троля.
Він ще трохи почекав, а тоді подумав: чи не розсердяться вони, що їм довелося так довго шукати? Він виліз з-під капелюха, просунув голову в двері й гукнув:
— Куку!
Пхик довго дивився на нього, тоді неприязно сказав:
— Сам ти Куку!
— Хто то? — пошепки спитала Хропка.
Решта всі похитали головами, не зводячи погляду з Мумі-троля.
Бідолашний Мумі-троль! У диво-капелюсі він обернувся на якусь химеру. Все, що було в нього повне й кругле, зменшилося, а все, що було тонке й маленьке, — виросло. Та найчудніше, що він єдиний не міг побачити, що з нього стало.
— Я всіх вас здивую, — сказав Мумі-троль, незграбно ступаючи довгими цибатими ногами. — Ви нізащо не вгадаєте, де я ховався!
— А нам байдуже, де ти ховався, — мовив Хропик. — Але ти такий препоганий на вроду, що хоч кого здивуєш.
— Які ви жорстокі, — пригнічено промурмотів Мумі-троль. — Я знаю, вам довелося довго шукати мене. А що ми тепер робитимем?
— Найперше тобі годилося б відрекомендуватися, — холодно мовила Хропка. — Ми ж не знаємо, хто ти.
Мумі-троль вражено глянув на неї, але зразу ж подумав, що це якась нова гра. Він радісно засміявся і сказав:
— Я король з Каліфорнії!
— А я Хропикова сестра, — мовила Хропка. — А це мій брат.
— Мене звати Пхик, — відрекомендувався Пхик.
— Я — Мумрик-Нюхайлик, — сказав Мумрик-Нюхайлик.
— Ох, які ви нудні, — знетерпеливився Мумі-троль. — Не могли придумати чогось цікавішого! Ходімо надвір, мені здається, що там вигодинюється.
1
Гемуль завжди ходив у сукні, успадкованій від своєї тітки по матері. Я маю підозру, що всі Гемулі ходили в сукнях. Дивно, але це щира правда (прим. авт.).