Золоті Ворота
- Автор: Бердник Александр Павлович
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Золоті Ворота». Краткое содержание книги:
Але пориваючись до вищих сфер, Олесь Бердник ніколи не забував і про Матір-Націю, любов до якої сформувала його творчу сутність. Тож прикметно, що у віршах, містеріях, самвидавних та друкованих статтях, інтерв’ю, котрі увійшли до ЦЬОГО тому, нерідко стоять поруч два слова — Дух і Україна.
Воістину, сміються над нами Далекі Світи, бо ми сидимо на найбільшому Скарбі Світу, а порпаємося в покидьках, у смітті, в огризках Духу, в сутінках Буття.
Діти ще інтуїтивно прагнуть до Радості, до Гри, до Свободи, але «дорослі» узурпатори саме супроти дітей спрямовують всю потужність псевдопедагогіки і всю брудну ріку чортівської інформації, фальшивої творчості, щоб уподібнити юні душі собі і зробити з них роботів з капроновими серцями. І зерно, котре могло б дати чарівний плід або квітку Духу — трухне, нікчемніє і породжує мізерію, функціональний гвинтик брехливого, загниваючого «суспільства».
Мертві тягнуть за собою живих.
Мертві породжують мертвих.
Але неможливо довго утримувати Вогонь Духу в лабіринті хитросплетінь. Дитя Духу, котре Мати Світу «в яслах народила, сінцем притрусила Господнього Сина», виростає і, визрівши, струсоне Світ, світ обману і насилля, сутінків та смерті.
І тоді на стеблі Життя виросте суджена квітка Любові, котра напоїть спраглі серця пахощами Небувалого, Неуявного Краю, котрий мариться людям з давніх-давен, котрий заповіданий всім нам Христом і його Синами як ЦАРСТВО СВОБОДИ.
Мій дух назвав його в одному видінні Світонією. Так його звали древні гностики Краєм Світла, так описували махінейці, як Царство Світла, — нерушиме, чисте, неосквернене, дитяче, ніжне, невмируще, незміряне, нетлінне…
Де ж вона? Де вона? Де та Світонія? Про неї мріяли віруючі, поети, страдники, аскети, утопісти, знедолені, повстанці всіх народів…
Її уявляли на небі, в майбутті, в заморських краях…
А вона була і єсть поруч, тут, тепер, у надрах нашої душі. Вона незримо кличе нас до Світу Вічної Казки, до Любові, до Небувалого. Не примари тисячолітніх принижених молінь, не брехливі соціальні утопії, котрі неминуче стають карикатурами і в’язницями духу й тіла, а проникнення в Світ Духу, в Надра Першожиття, повернення до Матері Сущого, до скарбів власної душі…
Я бачив у снах, у видіннях Світонію. Вона пронизує наш світ, вона схожа на цей світ, близька йому, але разом з тим — полярна!
Тут все в рабстві, в нікчемності, плинності, смертності.
Світонія звільняє душу для Вічної Гри по Закону Свободи.
Хтось скаже: ми чули такі містичні байки! Куди нам іти? Кидати живе заради абстракцій? Досить окультних і попівських казок — вони ні до чого не привели, крім забобонів та муки! Є живі люди, є жива Україна, чи Франція, чи Індія, чи Росія! Заради них і варто боротися, діяти!
Я відповім: ти помиляєшся, Друже! Я не кличу до химери. Навпаки — я закликаю залишити химери! І ці химери — наша теперішня свідомість, наука, релігія, виховання, спосіб життя, — коротше кажучи, все, що формує нинішній тип Людини, як затемнений образ Боголюдини, котра захована в надрах душі.
Щоб вона звільнилася, щоб ми повернулися самі до себе, треба збагнути це.
Збагнути глибоко, не інтелектуально, а духовно, суттєво, то ми теперішні — це не ми, це нав’язана нам подоба, сформована світом обману.
І коли ми це збагнемо, тоді стане зрозуміло, що Нове Небо і Нова Земля не в химерних трансцендентних світах, а тут; що Преображення Світу — це Преображення цих матерів, цієї України, цієї Землі, цієї Людини, цієї Природи. Це воскресіння мертвого Лазаря, це воскресіння Христа, покладеного в гробі, це Преображення Фаворське…
І це стане ясно духовним та соціальним шукачам, що Людина Внутрішня незалежна від обставин, що Україна — не географічне, економічне чи політичне поняття, яке можна перекроювати так чи так!
Людина, навіть знищена фізично, не щезає, а навпаки — духовно возвеличується!
Нація, втрачаючи землю, географічний фактор, не зникає, якщо вона збагнула свою духовну сутність, якщо її нетлінний образ відтворився у невимірності душі її Синів. Тоді Нація стає невмирущою!
Треба відкинути ветхе розуміння про себе і про рідний народ, як про щось тимчасове, тлінне, географічно-земне.
Ми ніколи не виникали! Ми ніколи не щезаємо! Ми лише одягаємося у барвисте вбрання планетарної гри для мандрівок по космічних стежинах подвигу чи творчості. І найголовніше завдання тепер — відкинути нав’язаний Сатаною образ гріховності, нікчемності, приреченості.
І тут ми дійшли до альтернативи. Яка вона? Що ми можемо протиставити світові сну, темряви, визиску, кривавих воєн, абсурду і безнадії?
БЛАКИТНИЙ ХРАМ КРАСИ І ЛЮБОВІ
Це — не барвисті слова! Вже давно пора зримо будувати той заповітний Храм. Але зусилля творців спрямовувалися в зворотний бік легіонами псевдорелігії та псевдонауки.