Веселий ярмарок
- Автор: Киселев Сергей, Пригорницький Юрій
- Год: 1983
- Язык: украинский
- Год: Радянський письменник
- Жанр: Прочее юмористическое
Электронная книга - «Веселий ярмарок». Краткое содержание книги:
В сборник вошли произведения украинских советских писателей, работающих в жанре юмора и сатиры. Здесь читатель найдет прозаические и стихотворные юморески, басни, фельетоны, памфлеты, пародии, сатирические миниатюры, опубликованные в последнее время в периодике.
До збірника увійшли твори українських радянських письменників, які працюють у жанрі гумору і сатири.
Тут читач знайде прозові та віршовані гуморески, байки, фейлетони, памфлети, пародії, сатиричні мініатюри, що були опубліковані останнім часом у періодиці.
До збірника увійшли твори українських радянських письменників, які працюють у жанрі гумору і сатири.
Тут читач знайде прозові та віршовані гуморески, байки, фейлетони, памфлети, пародії, сатиричні мініатюри, що були опубліковані останнім часом у періодиці.
Перейти на страницу:
Зосталась на цьому світі Олена Сергіївна. Невмируща вона якась. І то сказати — мабуть, самі лиш дурні мруть. Просто дивно, чому їх так багато на цьому світі залишається?
Дмитро Білоус
НЕЗВИЧАЙНИЙ ТРОФЕЙ
Іванові Васильовичу Гальченку,
колишньому фронтовику
Стоїть промовець на трибуні,
киянин Гальченко Іван.
І слухають гуртківці юні,
що повідає ветеран.
А він то друзів пригадає,
то грім могутніх батарей.
І раптом згорток розгортає,
а в ньому — ручка од дверей.
— То що за ручка?— грають очі.
А слухать ладні день і ніч.
І ветеран війни охоче
розповідає, в чому річ.
Як наших військ важка лавина
дійшла до вражого кубла,
частина їхня до Берліна
уже не першою ввійшла.
Уже явили тут відвагу,
рейхстаг три дні тому взяли,
й ключі, звичайно, від рейхстагу
уже розібрані були.
Він зиркнув: ручка сяє мідно.
І за струментом не ходив.
Поручкавшись із нею гідно,
штиком солдатським одкрутив.
Одколюючи мовні штучки,
сміялись хлопці-жартуни:
— Дивись, Іван дійшов до ручки!—
гукали весело вони.
Він кидався в атаки рвучко,
в боях вимішуючи гнів.
Дійшовши ж до цієї ручки,
до ручки Гітлера довів...
Тож хто заслужить прочухана,
тим нагадать про це не гріх...
Пишу про Гальченка Івана,
а в нас же — міліони їх!
Дмитро Білоус
КОЛИ ВСЕ ЗА СЛОВНИКОМ
Для діалогу до п'єси
переклав один поет
з вірша пушкінського «Бесы»
найвідоміший куплет.
Пушкін слово легко ронить,—
скільки чару в нього тут:
«...Домового ли хоронят,
Ведьму ль замуж выдают?»
Перекладач «строчку гонит»,
а слова його повзуть:
«...Дідька лисого хоронять,
відьму заміж оддають...»
Він читав мені, я слухав.
— Ну то як?— він брови звів.
Я потилицю почухав,
обережно відповів:
— Є рядки, слова, є рима,
Пушкіна ж — нема й знаку.—
Зміряв він мене очима:
— Тут усе по словнику!
— В тім-то й річ: коли буквально
підставляєш точно те ж,
дідька лисого нормально
хоч рядок перекладеш!
Дмитро Білоус
Я - ЗА
Скаже Харків, скаже Київ,
скажуть Лопань і Дніпро:
«Як новий прогресу вияв —
пречудова річ метро».
Хоч була, як біг я в Спілку,
придибенція така:
у метро, як у копилку,
опустив я п'ятака.
Стерта ж ця монета клята
не добрала щось ваги:
йду — аж автомат лещата
защепив біля ноги.
Недобачиш — так і влупить!
Люди ж дивляться з боків:
«Автомат — і то не любить
надто стертих п'ятаків!»
Я розсердивсь — от морока:
не пуска мене п'ятак!
Та коли отямивсь трохи,
то про це подумав так:
«От загальній би культурі
корисніш було в сто крат,
щоб у нас в літературі
був подібний автомат.
Щоб стояв, як у дозорі,
не пускав творців таких,
що слова в їх кожнім творі,
наче стерті п'ятаки».
Дмитро Білоус
ХОДУМЕНТ
Збагнувши назви: Хотів, Літки,
сказав професору студент:
— Це зрозуміло. Але звідки
походить назва «Ходумент»?
Такий є хутір на Сумщині
десь біля їхнього села.
Тому й цікаво знать хлопчині,
від чого назва ця пішла.
Протер професор окуляри,
шукаючи еквівалент.
Перебира словесні пари:
і постамент, і позумент,
і рудимент, і монумент,
і перманент, і реманент...
Перейти на страницу: