Гра в паралельне читання
- Автор: Иванцова Людмила Петровна
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-14-5308-0
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Гра в паралельне читання». Краткое содержание книги:
– Мужчина, викладайте товар на транспортер! Пакет вам треба? – звернулася до Володимира касирка.
– Так-так, пробачте, задумався, ні, не потрібен пакет, у мене є, – заметушився він.
– Мам! Підходимо. Друга каса, давай швидше! – промовила дівчина в слухавку.
– Картка є? – спитала касирка, швидко завершивши підрахунки.
Володимир простягнув дисконтну картку, склав свої покупки.
Він розрахувався, поставив пакунок у візок і, від’їхавши на кілька метрів убік, став переглядати чек. Раптом якийсь новий рух біля каси змусив його озирнутися. Дівчина вже завалила своїми безглуздими покупками весь транспортер і намагалася їх ущільнити, відгородивши спеціальною паличкою, але при цьому вона зверталася до його Незнайомки, котра раптом виникла поруч:
– Мам, викладай скоріше, Юрка вже під’їхав, зараз нас забере і додому підкине. Рахуйте, будь ласка, окремо, – промовила вона до касирки.
Володимир остовпів. Дама, всміхаючись, енергійно викладала знайомий набір продуктів, уже доповнивши його пляшкою такої самої мінеральної води, серветками та двома рулонами туалетного паперу з дірочкою для держачка.
Варіанти можливих комбінацій роїлися в голові Скарабеєва. Дисонанс виліпленого ним образу Незнайомки з яскравою та імпульсивною дівицею, власницею незбалансованого харчового набору та дзвінкого голосу, вибив його з рівноваги. У скронях знов застукотіло, він машинально витер лоба і продовжував спостерігати за сценою біля каси. Мама та донька поклали все, що вміщав доньчин візок, у три пакети, а товар із маминого візка – ще в один. Вони отримали два чеки. Це залишало сподівання, що відносно доросла донька харчується, а може, й живе окремо, а Незнайомка, котра розуміється на істинному, все ж таки, все ж таки…
До каси підскочив високий худорлявий хлопець зі зв’язкою ключів у руці, привітався, підхопив пакети, завантажив їх у візок і покотив до виходу. Дівиця йшла попереду, а Незнайомка рушила слідом за ними. Несподівано наштовхнувшись на здивований погляд Володимира, вона всміхнулася йому, знизала плечима і пішла далі, швидко цокаючи підборами.
Володимир, геть розгублений, узяв свої покупки й повільно рушив до прозорих розсувних дверей. Біля виходу хлопець уже завантажував пакети до багажника, дів чина рішуче командувала, а мама стояла поруч.
– Юро, цей пакунок постав ближче, я його заберу першим. Треба занести Вікторії Петрівні – сусідка хворіє, просила зробити для неї закупи, – промовила Незнайомка, і Володимир завмер на ходу, усвідомивши жахливу погрішність у своїй «Таблиці»…
Він вирішив пройти три зупинки до дому пішки. Весняний вітер ганяв небом рвані хмаринки, а під ногами траплялася то розмокла глиниста земля, то купки сірого затоптаного снігу. Володимир ішов і все намагався поєднати струнку незнайомку на високих підборах з її дурнуватим набором продуктів – розчарування проковтнуло надію. Сьогоднішній випадок похитнув його виважену теорію. Виходить, треба ще думати, треба думати…
Послизнувшись, Володимир ледве втримав рівновагу і вирішив, що надто вже близько до серця взяв він сьогоднішню подію. А вдома, вже перед сном, знову прокручуючи в пам’яті дивину дня, раптом усвідомив, що Вікторією Петрівною звуть і його колишню дружину.
2
Жінки-жінки… Ніколи не знаєш, чого від вас чекати! Доби не пройшло, як попрощалися, а на тобі – отримайте завдання на канікули, щоб не гуляв!:) Ти б краще, Жанночко, розповіла, як доїхала. От, наприклад, як саме до тебе клеївся пристойного вигляду сусіда по купе? (Навіть не написала, якого він віку – чи зіпсований дідуган, чи накачаний мачо?) Я вже ревную. Ти не написала, чи теж дала йому візитівку. Скоро буде запрошення в ресторан. Начувайся! Чоловіки у відрядженні прагнуть сексу і тільки сексу! Все одно з ким.
Як там перший день на заводі? Уже повирішувала їхні проблеми чи лише намітила напрямки міжнародних контактів? Жінка-інженер із зовнішністю телеведучої, спеціаліст із вогнетривких матеріалів усе ще спричиняє в мені якийсь зсув свідомості. Колись у дитинстві я думав, що всі жінки працюють лікарями, вчительками, бібліотекарками чи продавчинями. Правда, Валентина Терешкова літала в космос. А в ХХІ столітті вони здебільшого подалися в моделі, в шоу-бізнес, дехто – у журналістику. Ти – виняток.
То як минув день? З ким сьогодні вечеряєш? З головним інженером чи із сусідом по купе? Як його звуть?