Страшні історії

— А ролики? — Максим не хотів цього говорити — в нього вирвалося, і про це він тут же пошкодував. Та слово все одно було сказане.

Денис примружив очі.

— Головне зараз — аби мала Таня не плакала, зрозумів? Коли все закінчиться і вона радісно притисне знайдену Марту до грудей, нехай каже своїм батькам: треба стільки-то грошей, бо я наловила ґав. І все тобі повернеться. Згоден?

Максим Білан не був згоден, і за це йому раптом стало дуже соромно. Тому нічого не сказав, просто кивнув. Для певності — кивнув ще раз.

— Ну, молоток! — ляснув його по плечу Денис. — Завтрашня розмова вже відбудеться. І я пропоную приставити до того, хто говоритиме з тобою, ноги.

— Тобто? — не зрозумів Максим.

— Ну, ти підеш на переговори, а я піду за тобою. Тільки мене той мужик, чи хто він там, бачити не буде. А коли ви розійдетеся, я піду за ним і спробую простежити. Цікаво мені, як ця їхня фірма збирається знайти песика. Ось це і називається «приставити ноги». Так у серіалах про міліцію говорять.

— Для чого, цікаво, за ним стежити?

— Розумний ти, Білане, — зітхнув Черненко, — але все ж таки дурненький. Ось скажи, ти з батьками за кордон, скажімо, відпочивати їздив?

— Було кілька разів. Туреччина, Болгарія, навіть у Єгипті мумії бачив минулого літа.

— Твій батько туристичну путівку в спеціальній фірмі купує чи так само на Центральному автовокзалі біля «Макдональдса»?

Тепер Максим зрозумів Денисову логіку. Навіть ляснув себе по чолі — чому сам не додумався? Застряг на грошовому питанні, далі вмісту власної скарбнички просто не думав. А в Черненка голова не засмічена такими речами, між тим — простий здоровий глузд.

— Молодець! — похвалив він товариша. — Якби ми зараз мали справу з нормальною фірмою, вона б зазначила в оголошенні стаціонарний міський телефон. І зустріч призначили б мені в офісі. Нехай невеличкому, зате — з конкретною адресою. Як ти там кажеш? Спинним мозком усе відчуваєш? У мене, здається, теж спинний мозок запрацював. І підказує він — щось тут не зовсім чисто.

— Якщо не зовсім нечисто, — буркнув Денис. Задзвонив телефон. Білан-старший напівжартома доповів синові: з тіткою Клавою він особисто переговорив, вона погодилася поміняти гнів на милість і не дуже сварити племінницю Таню. Бо, як розуміє тато, Максим і цей його дивний друг Денис вирішили самі шукати зниклу Марту… У цьому він і запевнив невдоволену тітку — дуже скоро її улюблений пікінес знайдеться, до цього докладаються зусилля справжніх професіоналів. А зараз одного з фахівців батьки наполегливо просять повернутися додому, бо завтра — підйом до школи. Нехай навчального року трошки лишилося — розслаблятися все одно не треба.