Долина Чотирьох Хрестів

— …і безслідно зникла, — закінчив Берьозкін.

— Так, безслідно зникла. Досі найвірогіднішим вважалося припущення, що вся експедиція загинула або ж серед крижаного поля Північного Льодовитого океану, або ж на пустельному узбережжі. Таких випадків відомо чимало. Так зникла експедиція Брусилова на «Святій Анні», експедиція Русанова на «Геркулесі», одна з партій експедицій Де Лонга після загибелі «Жаннетти»… Але якщо Зальцман врятувався і в дев’ятнадцятому році жив у Краснодарі… Один він врятуватись не міг, це майже виключено.

Дружина налила нам міцного, майже чорного чаю і, щоб не заважати, вмостилася збоку, на тахті. Ми випили по склянці і продовжили розмову.

— З твого тону я догадуюсь, що ти схильний взятися за розслідування, — звернувся до мене Берьозкін. — Точніше — вже почав його.

Далекоглядність Берьозкіна мене не здивувала: ми досить добре знали один одного і вміли вгадувати навіть те, що не вимовлялося вголос.

— Я розумію твої сумніви, — відповів я. — Хроноскоп повинен служити високій людській меті. Але це саме той випадок, коли варто рискнути…

— У мене вже не залишилося сумнівів.

— І добре. Цій експедиції, звичайно, не вдалося зробити великих відкриттів, але що ми маємо справу з актом великої мужності — безперечно. Якщо учасники експедиції загинули в нерівній боротьбі з природою, — а можливо, і не тільки з природою, — наш обов’язок — розповісти про їхній подвиг!

— Чи не простіше взятися за зошити? Може, ваш хроноскоп і не знадобиться? — не без іронії запитала моя дружина; після історії з її листом дружина ставилася до хроноскопа трохи упереджено, точніше, з острахом; справді, коли ти на власному досвіді переконався, що майже кожний день, прожитий тобою, може бути відтворений нa екрані, то мимохіть починаєш замислюватись над власними вчинками…