Долина Чотирьох Хрестів

— Ти не про те говориш, — заперечив мені один з наших товаришів. — Людина може уявити собі, припустімо, що перебуває на Марсі. Але ж це не замінить телескоп…

— Так само, як жоден телескоп не замінить людського мозку, — не здавався я. — Якщо йдеться про те, щоб додатково озброїти мозок…

— Не тільки озброїти, — втрутився в розмову Берьозкін, який тоді був ще студентом математиком Московського університету і з любові до мандрівок влаштувався до нас в експедицію різноробом. — Не тільки озброїти, — повторив він. — Звичайно, ні телескоп, ні найхитромудріший хроноскоп ніколи не зможуть мислити, та хіба не підсилиться здатність людини до мислення, якщо в її розпорядження надійдуть нові несподівані факти?.. Осмислити минуле зможе тільки мозок, але допомогти йому в цьому, воскресити факти, що зникли з людської пам’яті й очей, міг би хроноскоп… Правда, в кожного з нас у мозку мелькають різні фантастичні картини, ми можемо населити Марс марсіянами, оголосити тектонічні тріщини на його поверхні — зрошувальною системою, але тільки телескоп відкриває нам справжню природу Марса… В тлумаченні історичних подій теж багато домислу, багато суб’єктивного, а якби хроноскоп зміг наблизити їх до нас у неперекрученому істориками вигляді…

— Це призвело б до перевороту і в історії, і в археології, — вирвалося в мене. — Можливості людського пізнання безмежно розширилися б. Я певен, що хроноскоп зробив би величезний вплив на все суспільство, змусив би людей суворіше ставитись до власних вчинків.

— Хроноскоп, хроноскоп! — саркастично зауважив хтось. — І не набридло ото вам базікати?.. Все одно ж не можна створити такий прилад.

— Можна, — заперечив Берьозкін. — Не у вигляді труби з системою збільшувальних скелець, але…

— Що ж це буде? — запитав я, відчуваючи, що Берьозкін говорить серйозно, що ідея, яка спала нам на думку, має під собою хоч і незрозумілу мені, але реальну основу.

— Електронна машина. — Він подумав і додав: — Не зовсім звичайна, безумовно, але зроблена на зразок обчислювальних машин, машин-перекладачів і подібних до них. Вони здатні розв’язувати найскладніші математичні задачі, перекладати з іноземної мови тексти, «запам’ятовувати» безліч найрізноманітніших речей… Досягнення кібернетики вже настільки великі, що можна уявити собі й таку електронну машину-хроноскоп… Припустімо, на шоломі є пробоїна. Ми вміщуємо шолом у хроноскоп і формулюємо вимогу: пояснити походження пробоїни. З колосальною швидкістю, протягом кількох секунд, машина перебирає сотні, тисячі, а якщо потрібно, десятки тисяч варіантів і зупиняється на одному з них, найвірогіднішому… За допомогою фотоелементів цей варіант перезнімається, а потім проектується на екран. І тоді…

— І тоді на екрані ожило б минуле! — перебив я замріяного Берьозкіна. — Ми побачили б монгольського богатиря, який повільно піднімається на перевал Нуху-дабан, побачили б, як, причаївшись серед скель, підстерігає його ворог, як блискавичним ривком натягує він тятиву, і влучно послана гартована стріла вражає безтурботного богатиря…

Всі, хто сидів біля вогнища, засміялися, навіть ми з Берьозкіним не витримали — так фантастично все це прозвучало…

Чимало років минуло відтоді, і ось хроноскоп готовий. Навряд чи потрібно зараз детально описувати, яким довгим і важким шляхом ішли ми до свого винаходу, скільки довелося пережити невдач і розчарувань, скільки разів охоплювали нас сумніви… Тепер усе минуло і, як завжди буває після благополучного завершення довгої праці, пережите здається нам забарвленим рожевими тонами… Нами рухала велика ідея, ми хотіли створити прилад, здатний бути вікном і в далеке, і в близьке минуле, прилад, з допомогою якого за найменшими речовими доказами можна швидко і точно відновити картину людського подвигу чи злочину, повернути честь зганьбленому і викрити наклепника; ми ще не знаємо всіх можливостей нашого дітища; напевне, з часом він дасть можливість палеонтологам на власні очі побачити давно вимерлих мешканців нашої планети, з його допомогою археологи, мабуть, зуміють вивчити трудові навички первісних людей, а історики — відновити епізоди Бородінського бою чи «Битви народів» під Лейпцигом…