Господь симпатазує аутсайдерам. 10 книг віршів
- Автор: Жадан Сергей Викторович
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-14-9200-3
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Господь симпатазує аутсайдерам. 10 книг віршів». Краткое содержание книги:
Поезія Сергія Жадана давно стала своєрідною візитівкою сучасної української літератури. Ця книга — 10 поетичних збірок під однією обкладинкою — найповніше на сьогодні видання творів найулюбленішого українського поета. Плисти на хвилях літер, пірнати у вир слів, жадібно хапати повітря й слухати.
Вірші, від яких хочеться плакати, радіти, співати, сміятися й думати.
* * *
Ім’я Сергія Жадана відоме не тільки в Україні, а й далеко за кордоном. Поет, прозаїк, есеїст, перекладач, лауреат міжнародних премій, автор роману, що став найкращою книгою десятиліття конкурсу «Книга року Бі-бі-сі», людина, яка об’єднує Схід і Захід…
Кажуть, Жадан — це взагалі краще, що сталося із сучасною українською літературою. У ваших руках — унікальне видання: найповніше на цей момент зібрання поетичних творів найпопулярнішого українського поета, чиє ім’я та творчість уже давно стали практично символом. Від 1995-го до 2014-го: десять поетичних збірок, об’єднані в книгу. Ліричні, піднесені, меланхолійні, радісні, щемливі, медитативні, пронизливі, незнайомі і наново відкриті для себе вірші. Читайте. Смакуйте кожен рядок. Відчувайте себе живим.
Книга містить вірші з таких видань:
Месопотамія (2014)
Вогнепальні й ножові (2012)
Лесбійки (2009)
Ефіопія (2009)
Марадона (2007)
У.Р.С.Р. (2004)
Історія культури початку століття (2003)
Балади про війну і відбудову (2001)
Пепсі (1998)
Цитатник (1995)
Вірші, від яких хочеться плакати, радіти, співати, сміятися й думати.
* * *
Ім’я Сергія Жадана відоме не тільки в Україні, а й далеко за кордоном. Поет, прозаїк, есеїст, перекладач, лауреат міжнародних премій, автор роману, що став найкращою книгою десятиліття конкурсу «Книга року Бі-бі-сі», людина, яка об’єднує Схід і Захід…
Кажуть, Жадан — це взагалі краще, що сталося із сучасною українською літературою. У ваших руках — унікальне видання: найповніше на цей момент зібрання поетичних творів найпопулярнішого українського поета, чиє ім’я та творчість уже давно стали практично символом. Від 1995-го до 2014-го: десять поетичних збірок, об’єднані в книгу. Ліричні, піднесені, меланхолійні, радісні, щемливі, медитативні, пронизливі, незнайомі і наново відкриті для себе вірші. Читайте. Смакуйте кожен рядок. Відчувайте себе живим.
Книга містить вірші з таких видань:
Месопотамія (2014)
Вогнепальні й ножові (2012)
Лесбійки (2009)
Ефіопія (2009)
Марадона (2007)
У.Р.С.Р. (2004)
Історія культури початку століття (2003)
Балади про війну і відбудову (2001)
Пепсі (1998)
Цитатник (1995)
Перейти на страницу:
+ + +
Найкраще, що було цієї зими, —
її сліди на першому снігу.
Найтяжче було канатохідцям:
як їм тримати рівновагу
з цими серцями, що тягнуть убік?
Добре було б мати два серця,
можна було б зависати в повітрі,
можна було б тамувати подих,
впритул розглядаючи
зелених медуз снігу.
Найкраще, що було цієї зими, —
дерева з птахами.
Ворони були схожі на телефонні
апарати, якими користуються
біси радості.
Сиділи на деревах, а дерева взимку,
як жінки після розлучення, —
тепле коріння переплітається
з холодним корінням,
тягнеться в темряву,
потребує світла.
Добре було б
навчати цих ворон співів
і молитов, щоби зайняти їх
бодай чимось мокрими
березневими ранками.
Найкраще, що могло трапитись,
трапилось саме з нами.
«Це все березень, — говорила
вона розчаровано, — це все
тому, що березень:
увечері довго шукаєш
по кишенях рекламні листівки,
на ранок смарагдова трава
росте під ліжком,
гірко й жагуче
пахнучи
м’ячами для гольфа».
+ + +
Влітку
вона ходить кімнатами,
ловить вітер у кватирках,
мов невправний рибалка,
що ніяк не налаштує
вітрила.
Підстерігає протяги,
ставить на них пастки.
Але протяги говорять їй:
надто ніжні твої рухи,
надто гаряча кров,
з такою витримкою
що ти можеш піймати
в житті!
Надто високо ти
здіймаєш долоні,
ловлячи пустоту.
Все, що вилетіло нам
із рук, — лише порожнеча.
І все, на що
не стає терпіння, —
лише вітер, який літає
над містом.
Сонце в ранковому небі,
схоже на апельсин
у шкільному ранці:
єдине, що має справжню вагу,
єдине, про що думаєш,
коли стає особливо
самотньо.
+ + +
Якби я був листоношею
в її кварталі,
якби я знав, звідки
їй надходять рекомендовані
листи,
можливо, я краще
розумів би життя,
знав би, як воно запускається в рух,
хто його наповнює співом,
хто наповнює слізьми.
Люди, що читають газети,
люди з теплими
серцями, добрими душами,
старіють, нікого про це
не сповіщаючи.
Якби я був листоношею
в цьому кварталі,
я би навіть по їхній смерті
поливав квіти
на сухих балконах,
годував диких котів
на зелених кухнях.
Щоби, збігаючи сходами,
чути, як вона скаже:
листоноше, листоноше,
все моє щастя
вміщається у твоїй торбі,
не віддавай його
молочникам і залізним вдовам,
листоноше, листоноше,
смерті немає
і поза смертю нічого немає.
Є надія,
що все буде так,
як ми захочемо,
і впевненість,
що все сталося так,
як ми хотіли.
Ах, який у неї
гіркий, невагомий голос.
Ах, який у неї
неможливий,
нерозбірливий почерк.
Таким почерком добре
підписувати смертні вироки:
ніхто нічого не виконає,
ніхто ні про що не здогадається.
+ + +
Вона любить ходити босоніж і спати на животі,
щоби краще чути, як нафта рухається під землею,
як народжуються дерева в темряві й пустоті
і вода, підіймаючись, перетікає просто під нею.
Перейти на страницу: