Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Прочая поэзия » Господь симпатазує аутсайдерам. 10 книг віршів
Господь симпатазує аутсайдерам. 10 книг віршів - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Господь симпатазує аутсайдерам. 10 книг віршів

Электронная книга - «Господь симпатазує аутсайдерам. 10 книг віршів». Краткое содержание книги:

Поезія Сергія Жадана давно стала своєрідною візитівкою сучасної української літератури. Ця книга — 10 поетичних збірок під однією обкладинкою — найповніше на сьогодні видання творів найулюбленішого українського поета. Плисти на хвилях літер, пірнати у вир слів, жадібно хапати повітря й слухати.
Вірші, від яких хочеться плакати, радіти, співати, сміятися й думати.
* * *
Ім’я Сергія Жадана відоме не тільки в Україні, а й далеко за кордоном. Поет, прозаїк, есеїст, перекладач, лауреат міжнародних премій, автор роману, що став найкращою книгою десятиліття конкурсу «Книга року Бі-бі-сі», людина, яка об’єднує Схід і Захід…
Кажуть, Жадан — це взагалі краще, що сталося із сучасною українською літературою. У ваших руках — унікальне видання: найповніше на цей момент зібрання поетичних творів найпопулярнішого українського поета, чиє ім’я та творчість уже давно стали практично символом. Від 1995-го до 2014-го: десять поетичних збірок, об’єднані в книгу. Ліричні, піднесені, меланхолійні, радісні, щемливі, медитативні, пронизливі, незнайомі і наново відкриті для себе вірші. Читайте. Смакуйте кожен рядок. Відчувайте себе живим.
Книга містить вірші з таких видань:
Месопотамія (2014)
Вогнепальні й ножові (2012)
Лесбійки (2009)
Ефіопія (2009)
Марадона (2007)
У.Р.С.Р. (2004)
Історія культури початку століття (2003)
Балади про війну і відбудову (2001)
Пепсі (1998)
Цитатник (1995)
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 30
Перейти на страницу:

Сергій Жадан

Господь симпатизує аутсайдерам

10 книг віршів

Месопотамія

(2014)

+ + +

Ще нічого немає. Зелена ніч, і в кожної тиші міра своя. І, знаючи, скільки потрібно сторіч, щоби з’явилась найперша річ, він вимовляє її ім’я.
Немов відчиняє нічне вікно і ловить напружено кожен рух, сподіваючись на щось все одно, і небуття важке полотно покірно дається йому до рук.
І все, що буде з ними тепер, — гольфстріми, айсберги мертвих морів, щоденний рух повітряних сфер, спів кашалотів і крик химер, поява запахів і кольорів,
коріння трав і листя дерев, озерні льоди і пташиний свист, руди і вугілля натруджений трем, слухняних тварин шепіт і рев, жага лунких торговельних міст,
вогонь, що спалює кораблі, смерть на темних шовках знамен, згаслі зірки на високому тлі, тихі мерці в літній землі, кров, ніби лава в покладах вен:
прийде все, що мало прийти, і зникне все, що колись було, як мито за явлені їм світи, за голос із домішками темноти, за видих у вивільнене тепло.
І, знаючи все, що чекає на них, він все ж вимовляє її ім’я, зіткане з приголосних і гірких голосних, доки йому підступає до ніг ніжності сутінковий сніг, любові смарагдова течія.

+ + +

Марат помер уві сні. На початку березня, навесні. Коли тануть сніги і ріки лишають свої береги, як діти лишають батьківські доми після тяжкої зими.
Марат тренувався на «Спартаку». Мав техніку — вивірену і тривку, мав треноване тіло, ходив із серйозним лицем, був, мабуть, справді найкращим бійцем у напівсередній вазі, носив наколку з Фіделем на лівій нозі. Імам говорив, стоячи над ним: «Пророк, — говорив, — ніколи не був сумним. Пророк знав: зло зжирає зло. Буде так, як буде. Завжди так і було. Ось і Марат матиме що сказати про кожну з власних провин. Пророк і вигадав пневмонію для таких, як він».
Маратова мама мовчала в кутку. Маратів брат слухав молитву гірку. А коли імам поклав долоню йому на плече худе і сказав: «Усе, що зникає, знову колись зійде», — «Ніщо не зникає, — відповів йому брат. — Я заберу собі капу, з якою бився Марат.
Я знаю, чому він помер. Щоранку він бився проти своїх химер. Щодня він збивав у кров кулаки. Щовечора він відчував, як згасають над ним зірки. Лише найхоробріші з нас заступають за цю межу. Хто бачив його в рингу, знає, про що я кажу.
Як може зникнути те, що є? Що з ним робитиме той, хто все нам дає? Зникнути може хіба що страх. Решта лишається в нас — молодших братах, які розбивають собі серця, стоячи до кінця».
Брат відійшов убік. Він був молодший на рік. Марата вважав головним. Всюди ходив за ним. Тепер ось мовчав, відійшовши нараз, і стримував сльози, певно, соромлячись нас.
Коли виносили тіло, почався сніг. Падав із темних небес до ніг. Імам ішов попереду, ніби мара. Рання весна на цвинтарі — не найкраща пора. Жінки починали плакати, а чоловіки відчували, як тихо згасають над ними зірки.

+ + +

Бої без правил — заробіток святих, коли суддя щось кричить і натовп затих. І молоді апостоли б’ються проти місцевих, себто проти чужих.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 30
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)