Хазяїн
- Автор: Карпенко-Карый Иван
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Хазяїн». Краткое содержание книги:
Карпенко-Карий виношував образи сільського мільйонера Терентія Пузиря та його оточення понад 10 років, з часу написання п'єси «Сто тисяч». Роботу над твором він завершив весною 1900 на хуторі Надія, названому так на честь першої дружини, Надії Тарковської. Прообразами головного героя п'єси, Терентія Пузиря, були українські підприємці на зразок Терещенків та Харитоненків, становлення яких відбувалося в умовах розвитку капіталізму в тодішній Російській імперії і на території України, зокрема.
Пузир. Порфирій, настали зуби! Опит є, стежка протоптана, шквар!
Ліхтаренко. Срібними та золотими зубами можна не то Мануйлівку, не то уїзд, а й губерню можна з'їсти!
Пузир. Нам нужен дешевий робітник, розумієте? А без дешевого робітника хазяйство вести — годі! Так-ви, пане Зеленський, приймайте Чагарник від Ліхтаренка, а він прийме Мануйлівку від вас.
Зеленський. Помилуйте, в Чагарнику менше жалування, а у мене сім'я!
Феноген (за дверима). Ох-хо-хох!
Пузир (глянув на Феногена). Жалування вам буде те саме, що і в Мануйлівці, побачу, як будете справлятись по готовому!
Зеленський. Спасибі!
Пузир. Та от що: як тільки хліб знімете, — триста десятин стерні засієте магаром, щоб була добра отава, бо я купив ще дванадцять тисяч овець, треба гарно випасти на салган. А ви, Карло Карлович, завтра поїдете в степи на прийомну овець — їх туди приженуть. Увечері я дам вам наряд.
Куртц. Еті да, еті нєт!.. У нас сорок тисяч овса, а ще дванадцять тисячов купіл, нужен другий помощник, без другий помощник — не можна.
Пузир. Обійдеться, чабани надежні.
Куртц. Еті — нєт! Чабан — цкелей кричал, а шахмейстер голова, еті — да!
Пузир. Для овець доволі вашої голови!
Куртц. Одна голова на п'ятдесят дві тисячов овса — еті нєт, еті нікогда.
Пузир. Доволі. Зате я восени вашу голову оливою гарно помастю.
Куртц. Ха-ха-ха! Олифа — еті да! Корошо!.. А только помощник нужно.
Пузир. Обійдетесь! А старшого чабана, Клима, виженіть зараз!
Куртц. Зашем, еті — да! Корошій чабан гнать? Собаку корошого гнать, еті — нєт!
Пузир. Він мошеник!
Куртц. Клим?! Еті — нєт! Еті нікогда!
Пузир. Мені відомо, що як здавали дві тисячі валахів Крячковському, він за десять карбованців додав йому двадцять валахів лишніх.
Куртц. Еті — да? Еті — нєт!.. Еті нікогда! Помилялся — можна, проскакувал — можна, а за дєньгі — еті нікогда!
Пузир. А я вам кажу — продав! Вигнать! Мені нужні люде надежні, чесні, а як ви станете самі виправлять мошеників, то мене обберуть, як липку. Вигнать! Я йому вірив, а він он який!
Куртц. Еті — да?.. Еті — нет! Еті — никогда! Я будет узнавал. Шесний шабан, еті — паскудство. (вийшов)
Пузир. Ідіть з богом
Всі кланяються і виходять. Пропустивши їх, входе Феноген.
ЯВА ІХ
Феноген і Пузир. Феноген зачиняє двері, стає на коліна перед Пузирем і цілує його в рукц.
Пузир. Що це?
Феноген. Я вже знаю! Ви не скривдили чоловіка, і господь вас наградить! Перше діло — справедливість!
Пузир. Та кого ж я обижав коли?
Феноген. Ніколи, ніколи! За те й вам господь дає. А вас обкрадають.
Пузир. Де ж ти візьмеш чесних людей?!
Феноген. От Клима ви вигнали, бо я дознався за валахів і сказав, а тепер я вам скажу, що Ліхтаренко…
Пузир. Що Ліхтаренко?!
Феноген. Дивиться крізь пальці, не глядить — от що! Та й сам руки вмокає! Як здавали пшеницю, так його помішник, Зозуля, десять лантухів скинув у жида Хаскеля, що хліб скуповує і має на містечку магазин.
Пузир. Це так.
Феноген. Мені сам підводчик розказував, жаль тілько, що я забув його ім'я… Та Ліхтаренко, певно, знає все.
Пузир. Спасибі тобі, Феноген! Ти один у мене вірний слуга! Кругом крадуть і крадуть. Вели, щоб вернули Ліхтаренка.
Феноген одчиняє двері, а назустріч йому Куртц.
Феноген (до Пузиря). Карло Карлович!
Пузир. Нехай іде.
Феноген, пропустивши Куртца, вийшов.
ЯВА Х
Куртц і Пузир.
Куртц. Так бить не должно. Еті нікогда! Пузир. В чім діло?
Куртц. Зічас справка делал: у менья і у конторовських книгах три тисячі сорок валахів — еті да?
Пузир. Так.
Куртц. Дві тисячі продавал, еті — да?
Пузир. Так.
Куртц. У менья тисяча сорок в руках. Знайшіт, еті — нєт, еті — нікогда; Клим — шеснии шабан, проганяйть нельзя, еті — паскудство!
Пузир. А ви лічили тих валахів, що зостались, почім ви знаєте, що вони всі цілі?