Вогняний бог Марранів
- Автор: Волков Александр Мелентьевич
- Серия: Чарівник Смарагдового міста #4
- Год: 1993
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- Переводчик: Юрій Попсуєнко
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Вогняний бог Марранів». Краткое содержание книги:
— Бідний, бідний, — прошепотіла Енні крізь сльози, — що вони з тобою зробили?!
Компанія чула, як Дроворуб підбадьорював друга. Користі з того не було ніякої. Тоді залізний чоловік підняв Страшила на руки й поніс, ніби турботлива мати дитину.
Ах, Дроворубе, Дроворубе! Твоє ніжне серце ніколи не зраджувало тебе, навіть у найтяжчі хвилини життя… І нехай би всі люди з плоті й крові поводились так само, як і ти, яким би гарним було життя на землі!
Правителька Смарагдового острова, найменш чутлива з усіх глядачів, байдуже спостерігала, куди Маррани ведуть полонених. Час од часу вона бурмотіла:
— Перехрестя Двох дубів… Ферма «Суничний пагорб»… Куди ж тепер? Ага, ясно, Місток закоханих… Знаю, знаю! — раптом заверещала вона. — Їх ведуть до маєтку Олла Бірна.
— Чого ви радієте? — з докором запитала Енні.
— Ну як же, мені знайомий там кожен камінь, — відповіла гава. — І якщо їх посадять до овочесховища… Ой-ой-ой, туди й повели!
Кагги-Карр зайшлася сміхом. На німе запитання друзів пояснила:
— Там у даху є дірка. І через ту дірку я частенько тягала у Бірна яблука й груші, ха-ха-ха!
Енні й Тім розвеселились: у них з'явилась можливість спілкуватися з Дроворубом та Страшилом. Та ще більше зраділи вони, коли екран показав їм сарай ізсередини і там вони побачили Діна Гіора й Фараманта. Діти впізнали їх — першого за довжелезною бородою, другого — за зеленими окулярами, яких він ніколи не знімав.
— Ура, ура, ура! — пританцьовував Тім. — Тепер ми звільнимо всіх чотирьох відразу!
І справді, завдання Енні й Тіма набагато полегшилось. Доля Довгобородого Солдата і Вартового Брами Фараманта непокоїла дітей, та вони знали, де їх розшукувати. Нове відкриття давало можливість кінчити все за одним махом.
Заспокоївшись з цього приводу, можна було перейти до інших спостережень. Дітям забаглося побачити Урфіна Джюса. Диктатор сидів на троні дуже похмурий. В нього на голові Тім з великим задоволенням розгледів величезну ґулю, ледь прикриту бинтом.
Перед Урфіном стояв начальник поліції, опецькуватий рудоволосий Енкін Флед. І володар віддавав йому накази. Мацаючи гулю він заговорив:
— Я відчуваю, що поблизу Смарагдового острова з'явилися якісь невідомі Страшилові друзі. Якби це трапилося вісім років тому, я дав би відітнути собі руку, що це робота цієї феї, дівчинки Еллі.
Енні пирхнула й одразу затисла рот рукою, ніби злякавшись, що її почує Урфін. А той вів далі:
— Підніми всю поліцію, усіх радників, усіх моїх прихильників! Оголоси: хто виявить ворогів, отримає десять… ні, п'ять найбільших смарагдів з моєї скарбниці!
На прохання гави Енні перемкнула екран на Фіолетову країну. Кагги Kapp хотілося побачити Лестара. З розповідей Еллі дівчинка добре знала цього маленького діяльного дідуся, найкращого майстра поміж Мигунів.
Глядачі побачили Лестара на величезній купі землі. Обабіч тягнувся глибокий рів, а вздовж нього ізсередини громадились кам'яні вежі з бійницями.
— Вони будують укріплення! — вигукнув Тім. — Реллем сказав нам правду.
— Хіба це могло бути брехнею? — з гідністю заперечила Кагги-Карр. — Адже це він від мене отримав інформацію.
Гава від Страшила набралася чимало вчених слів і полюбляла час од часу тулити їх у свою мову.
Серце Енні закалатало від хвилювання з-за купи глини велично вийшов Лев. Він сказав інженерові:
— Друже Лестар, наші роботи просуваються добре, але чи ти певен, що Урфін не нападе на нас, перш ніж ми їх закінчимо?
— А я вжив заходів, — відповів Лестар — Уздовж усієї дороги до Смарагдового міста у мене розставлені сторожові пости: подалі — птахи, ближче сюди дерев'яні кур'єри. Якщо тільки Урфінова армія вирушить у похід, нам буде відомо про це за кілька годин. Але поки що все гаразд.
— Та тут відчувається школа фельдмаршала Діна Гіора, — з повагою промовила правителька Смарагдового острова. — Мабуть, я не помилюся, якщо призначу Лестара тимчасовим правителем Фіолетової країни. Гадаю, він цілком достойний такої високої посади. Сьогодні ж відішлю наказ із пташиною поштою. І виявляється, Лев теж з'явився до країни Мигунів. Це просто чудово! Ану, що там робиться у Жуванів? Які там успіхи у полковника Харта, що він устиг завоювати?
Глядачам знову довелося дивуватися. Екран показав їм веселе блакитне село. На вулиці біля блакитних ґанків гралися діти в блакитних сорочках і штанцях.