Золотий маг. Книга 1. Зерно

Ліна, вражена успіхами учня, про всяк випадок відійшла подалі і сіла на камінь. Адже Геомагія в умілих руках могла повністю змінити весь ландшафт навколо. Нік вже звично приготувався виконати заклинання. Знаючи, що це останнє випробування на сьогодні і маючи гіркий досвід попереднього завдання, коли знадобилися практично всі його сили, щоб отримати хоч який-небудь результат, вирішив вкласти в заклинання одразу все, що у нього залишилося. Промовив заклинання, у глибині душі сподіваючись на гарний результат. Він уже уявляв собі, як буде трощити гори і створювати ущелини перед тисячами ворогів одним помахом руки. Тому те, що вийшло, його дуже засмутило. Ніяких ярів не з’явилося, хоч він і вклав в заклинання всю силу, яку міг. Перед ним утворилася тільки невеличка ямка, глибиною не більше пари сантиметрів. Максимум, кого вона могла б затримати, це не сотні ворогів, а необережного їжака, та й то ненадовго.

— Ну ось… Ще одна невдача, — сказав він розчаровано, повернувшись до Ліни.

— Нічого собі невдача! — відповіла вчителька. Було видно, що вона задоволена. — Я, Магістр Магії, навіть якби вклала всю свою силу в це заклинання, не змогла б отримати кращого результату. А ти, вклавши жалюгідні залишки сил, зробив це і ще скаржишся! Та більшість чарівників не можуть і такого! Геомагія дуже примхлива і чомусь дається тільки обраним. А у тебе відразу такий результат! Тож не гніви Вищих. Тобі дали воістину величезний дар.

— А я що? Та я згоден! — почав виправдовуватися Нік. — Але після результатів випробувань з магією Води й Вогню хотілося б трохи кращого.

— Ніку, не ний і не дратуй мене! Ти, коли будеш у Школі, сам на тестуваннях побачиш, що дається іншим і які сили вони прикладають, щоб стати сильними чаклунами. А тобі все це звалилося як дар. Дивись, що ми маємо: основною у тебе буде магія Вогню, сильними будуть чари Повітря і Води. Повір, те що я вже перерахувала, це дуже і дуже багато. Але у тебе ще слабкий відгук у магії Землі. Ну і що зовсім нереально, так це можливість використовувати заклинання Геомагії та магію гравітонів. І це тільки те, що ми змогли перевірити. Поки у тебе немає видів чар, якими ти не міг би користуватися. Решту ти перевіриш в Школі. Ну, хіба ще декілька ми зможемо випробувати тут. Я не знаю, що задумали Доля і Вищі, але те, що вони в тебе вклали, — це просто вражає. Видно, чекають нас дуже важкі часи, якщо вони вирішили дати тобі такі сили. Тож не скаржся, а постарайся докласти максимум зусиль і використати всі можливості, щоб виправдати і мої очікування, і, мабуть, очікування Вищих.

— Чомусь це мене скоріше лякає, ніж радує, — сказав Нік. — Не люблю, коли занадто багато від мене чекають. Та й якщо ця інформація дійде до ваших ворогів, полювати за мною будуть всі, кому не ліньки. Гаразд, до того часу ще дожити треба.

Він допоміг наставниці встати, підхопив уже майже порожній рюкзак і вони пішли стежкою додому. Поруч з ними крокувало все сімейство вовків. Нік навіть не помітив, коли вони з’явилися. Але йшли вони, як почесний ескорт, підкреслюючи важливість моменту. Він хотів погладити Прайма, але, побачивши серйозну морду, посміхнувся, передумав і пішов поруч із Ліною. За день було сказано багато, тому всю дорогу вони йшли мовчки, втомлені і задоволені. Нік згадував все, що відбулося, а Ліна думала про щось своє, і він не хотів її турбувати. Почало темніти, і сіра трійця пішла попереду, показуючи дорогу, хоча поки що було добре видно: небо було чистим і повний місяць світив яскраво. Вони не поспішали. Вечірня прохолода прибрала денну спеку і повернення додому перетворилося на приємну прогулянку, яка зняла втому і додала апетиту.