Золотий маг. Книга 1. Зерно
- Автор: Бакума Микола Олександрович
- Серия: Золотий маг #1
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Самміт-книга
- ISBN: 978-617-7350-72-8
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Золотий маг. Книга 1. Зерно». Краткое содержание книги:
— Подивимося. А раптом мені сподобається і я буду тільки магією Землі користуватися! — самовпевнено сказав Нік.
— Не думаю. Кожен чарівник завжди в першу чергу користується тією магією, яка потребує менших затрат енергії. Та й чомусь так виходить, що заклинання краще запам’ятовуються і автоматично застосовуються тільки одного основного виду. Чому добре вміти користуватися різними видами магії? Бо у різних ситуаціях під рукою можуть бути різні стихії. Наприклад, іноді є вода, тому доцільніше використовувати її. Іноді нічого немає, тоді можна застосувати повітря або створити вогонь. Можливість використовувати будь-який із видів дуже зручна і корисна. Але, з іншого боку, це означає, що і займатися тобі доведеться набагато більше, ніж іншим. Якщо простому учню факультету Води треба вивчати, пробувати і шліфувати тільки заклинання своєї стихії, то тобі треба вчитися правильно застосовувати всі види, якими тебе наділило Зерно. Проте, як кажуть у вас на Землі, «важко в навчанні, легко у бою». Я вважаю, що це великий дар — вміти застосовувати всі види. От ти незадоволений своїм відгуком у експерименті з камінцями. Мені, щоб зрушити ті маленькі камінчики, які ти перетворив в пилюку, довелося б використовувати майже всю наявну в мені магічну силу. Зате при використанні чарів Води і Повітря мені майже не доводиться напружуватися.
— Ліно, а ось у вас основна, звичайно, магія Людини: управління, лікування тощо. Як вам вдалося так добре застосовувати чари Води і Повітря? — запитав Нік.
— Я тобі вже казала, що зазвичай, крім основного виду магії, Зерно іноді дає магу ще й невеликі здібності до інших видів. Тому у Школі і перевіряють всіх на хист до різних видів. Ці здібності при бажанні і наполегливості можна розвинути. Недарма я все-таки Магістр. А ось тобі Вищі дали з самого початку фантастичні дані і талант. Постарайся не втратити свій шанс.
— Я постараюся. Але все одно вважаю, що ви покладаєте на мене багато сподівань. Невпевнений, що мені вистачить бажання, здібностей, витримки і посидючості почати життя заново, та ще й зі шкільної лави.
— Тут все буде залежати тільки від тебе. Гаразд, досить розкисати. Практично всі маги всесвіту позаздрили б тобі через твоє Зерно і що воно тобі дало. Давай краще перевіримо ще один вид. Нам не так багато залишилося. Вже скоро вечір і треба додому встигнути, доки не стемніло. Далі спробуємо випробувати магію Гравітонів. Ти пам’ятаєш, що я тобі про них казала. Основні їхні здібності — це робота з гравітаційним полем планети. Вони можуть зменшувати або збільшувати гравітацію для предмета, тим самим роблячи його важчим або легшим. А коли предмет майже не має ваги, то вони здатні його легко переміщувати. Я зараз приготую невелике пристосування для випробування. А ти поки відпочинь пару хвилин.
Мольфарка взяла середніх розмірів каменюку, вагою десь з кілограм, обмотала його мотузкою і прив’язала до гілки найближчого дерева, так, щоб він вільно висів над землею.
— Випробування надзвичайно просте. Ти промовляєш заклинання, спрямовуючи його на камінь. Звучить воно так: «Лігтер Аз Луг». Воно в умілих руках робить камінь невагомим, і він повинен піднятися вгору. Спробуй спочатку вкласти не дуже багато енергії і, не перериваючи заклинання, збільшувати потік сили, що вкладаєш.
Нік приготувався до випробування. Як і просила Ліна, промовивши заклинання, спочатку вклав трохи магічної енергії. Нічого не сталося. Камінь як висів спокійно на мотузці, так і залишився без найменшого руху. Учень, не перериваючи заклинання, вклав у нього трохи більше енергії. Знову без результату. Він почав дратуватися. Нахабно повіривши в свою унікальність, вжене міг змиритися з тим, що у нього може щось не виходити. Але камінь і далі висів нерухомо, демонструючи його безпорадність у цьому виді магії. Він починав все більше і більше злитися і вкладати в заклинання всі сили. У якийсь момент йому здалося, що камінь трохи здригнувся, але скоріше це було бажання, а не реальність. Нік вже був готовий здатися, тим більше що магічної енергії залишалося все менше і менше. Він вирішив зробити останню спробу і вклав майже всю енергію. І яким було його здивування, коли камінь, немов повітряна кулька, потроху почав рухатися. Коли камінь піднявся вже на половину відстані від гілки, сили покинули Ніка і він перервав заклинання, сівши на землю. Ноги не тримали його. Відчуття було таке, ніби він цілий день тягав величезне каміння, але посмішка задоволення світилася у нього на обличчі. Він переможно подивився на Ліну. Щось сказати вже не було сил.