Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
10. Низка спеціальних правил встановлює виключення із ч. 1 ст. 528 ЦК, що передбачає загальне правило про можливість покладення боржником виконання зобов’язання на іншу особу. На виконавця науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт покладається обов’язок особистого виконання зобов’язання. Але інше може бути встановлено договором (ст. 893 ЦК). Аналогічні правила встановлено ст. 902 ЦК стосовно договорів про надання послуг (ст. 902 ЦК). Стаття 1005 ЦК покладає обов’язок особистого виконання доручення на повіреного, допускаючи відступлення від цього правила не тільки в силу договору, а і у випадках, коли повірений вимушений до цього обставинами, — з метою охорони інтересів довірителя. Аналогічні правила встановлені ст. 1041 ЦК стосовно зобов’язань з управління майном.
11. Третя особа підкоряється вказівкам боржника виконати зобов’язання в силу тих правовідносин, в яких вона знаходиться з боржником. Це можуть бути цивільно- правові зобов’язання або інші правовідносини. Таким чином, третя особа, на яку покладається виконання зобов’язання, в межах інших правовідносин несе обов’язок виконати зобов’язання, учасником якого вона не є.
12. Частина 3 ст. 528 ЦК формулює правову конструкцію, відповідно до якої іншій особі надається право за своєю ініціативою виконати зобов’язання, в якому вона не бере участі, і стати на місце кредитора у цьому зобов’язанні. Таке право у будь-якої особи виникає за умови, що невиконання боржником зобов’язання створює небезпеку втрати цією особою права на майно боржника. Так, наприклад, особа може отримати право користування майном на підставі договору найму з умовою про припинення договору у разі відчуження речі наймодавцем. Але наймодавець має невиконані зобов’язання перед кредиторами. Майно наймодавця, що передане в межах правовідносин найму, може бути реалізоване в процесі виконавчого провадження. Щоб запобігти цьому, наймач має право виконати зобов’язання наймодавця перед кредиторами і стати в цих зобов’язаннях на місце кредитора. Зауважимо, що відсутність достатньої визначеності у питаннях про зв’язок між зобов’язальними правовідносинами та процесуальними правовідносинами і правовідносинами, що виникають на стадії виконавчого провадження, може створити труднощі в реалізації права осіб, що встановлене ч. 3 ст. 528 ЦК.
Стаття 529. Виконання зобов’язання частинами
1. Кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов’язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.
1. Неважко помітити, що ст. 529 ЦК, як і низка інших правил, що входять коренями в римське цивільне право, зорієнтована на разове передання товарів, або виконання робіт, або надання послуг. Тому її застосування до розвинутих ринкових відносин, що допускають систематичні в рамках зобов’язання дії щодо передання товарів, виконання робіт, надання послуг, викликає певні труднощі.
2. Розвиток цивільного обігу привів до поширення практики виконання зобов’язань частинами, що знайшло відображення у відповідних спеціальних правилах. Пункт 35 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення [405] і п. 28 Положення про поставки товарів народного споживання [406] встановлюють мінімальні норми відвантаження продукції та товарів покупцям. Ними є вагон або контейнер. Договором можуть встановлюватися інші мінімальні норми відвантаження. У межах відповідних періодів поставки постачальник вправі проводити відвантаження продукції або товарів з додержанням мінімальних норм відвантаження. Тобто із суті зобов’язання, відображеної в спеціальних правових нормах, випливає можливість виконання зобов’язання частинами. Більше того, мінімальні норми відвантаження продукції та товарів встановлені в інтересах постачальників: покупець при укладенні договору поставки щодо значної кількості продукції чи товарів за відсутності згоди постачальника не вправі вимагати відвантаження продукції або товарів партіями, менше мінімальної норми відвантаження. При вирішенні переддоговірних спорів такого змісту суди повинні відхиляти подібні вимоги покупців.