Пітер Пен

— Що ж, непогане ім’я. Ми будемо тебе так називати, хлопче, якщо ти приєднаєшся до нас.

— Що скажеш, Майкле? — запитав Джон.

— А як ви будете називати мене, якщо я приєднаюся до вас? — запитав Майкл.

— Джо Чорна Борода.

Майкл, звичайно, був вражений:

— Що скажеш, Джоне?

Він хотів, щоб вирішував Джон, а Джон хотів, щоб вирішував Майкл.

— І тоді нас буде поважати король? — запитав Джон.

Гак процідив крізь зуби:

— Вам треба буде скласти присягу “Геть короля!”.

Можливо, досі Джон поводився не зовсім зразково, зате тепер він просто сяяв.

— Тоді я відмовляюсь, — закричав він, вдаривши по бочці перед носом у Гака.

— Я теж відмовляюсь, — закричав Майкл.

— Владу Британії! — пропищав Кудрик.

Оскаженілі пірати вдарили їх в лице, і Гак заревів:

— Ви підписали собі смертний вирок. Приведіть їхню матусю. Приготуйте дошку.

Всі вони були просто хлопчиська і поблідли, коли побачили, як Джукс і Кекко готували смертоносну дошку. Але коли привели Венді, усі старалися триматись мужньо.

Я не знаю слів, якими можна було б описати, як Венді зневажала тих піратів. Хлопчаків все-таки трохи підкупило запрошення до піратського ремесла, а Венді бачила тільки те, що цей корабель роками не митий. Тут не знайшлося жодного ілюмінатора, на брудному склі якого не можна було б вивести пальцем “Брудна свиня”, і вона вже кілька разів таке написала. Але коли діти обступили її, вона, звичайно, не думала вже ні про що, тільки про них.

— Ну що ж, моя красунечко, — сказав Гак солоденько, ніби в нього в роті був сироп, — зараз ти побачиш, як твої дітки “прогуляються по дошці”.

Під час усіх цих перипетій він, що вважав себе за справжнього джентльмена, забруднив свій гофрований комір і раптом зрозумів, що Венді це побачила. Поспішним рухом він спробував приховати бруд, але було вже пізно.

— Вони помруть? — запитала Венді, дивлячись таким невимовно зневажливим поглядом, що він мало не знепритомнів.

— Так, вони помруть, — гаркнув він. — Всім мовчати! Хай матуся скаже останнє слово своїм діткам.

У цю мить Венді була прекрасна:

— Ось моє останнє слово, дорогі мої хлопчики, — твердо сказала вона. — Мені здається, я маю промовити його від імені ваших справжніх матерів, і це буде побажання усіх матерів — ось воно: “Ми сподіваємося, що наші сини загинуть гідно, як личить справжнім англійським джентльменам”.

Навіть піратам стало страшно, а Дуда розпачливо закричав:

— Я виправдаю сподівання своєї мами. А ти, Чубчику?

— Я теж виправдаю сподівання своєї мами. А ви, Близнюки?

— І ми виправдаємо сподівання своєї мами. Джоне, а ти?..

Але до Гака знову повернувся голос.

— Ану зв’язати її! — закричав він.

Смі прив’язав Венді до щогли:

— Послухай-но, моя солоденька, — шепнув він, — я врятую тебе, якщо ти пообіцяєш бути моєю мамою.