Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Биографии и мемуары » Сад забутих плодів
Сад забутих плодів - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Сад забутих плодів

Электронная книга - «Сад забутих плодів». Краткое содержание книги:

Тоніно Ґверра, проза якого стояла за культовими фільмами Ф. Фелліні, М. Антоніоні, А. Тарковського, є також автором новел, де поєдналися глибина й лаконічність східної притчі з несподіваністю європейського сюрреалізму. Його діалектна поезія змусила читати романьйольською всіх інтелектуалів Італії. Блискучий і самобутній художник, він змінював світ і людей навколо себе, реалізуючи такі дивовижні задуми, як Сад забутих плодів, Святилище думок, Притулок покинутих Мадонн. У збірці, що представляє прозу, вірші, щоденники, живопис Тоніно Ґверри, ми поєднали найвідоміші матеріали з такими, що публікуються вперше.
1 ... 44 45 46 47 48 49 50 51 52 ... 100
Перейти на страницу:

— Може, вам його Сергій надіслав, — мовив Клейман, віддаючи мені рожевий камінець, щоб я зберіг його на згадку.

[…]

Тбілісі, сорок градусів під покрівлею на платформі. У тіні колони три дагестанські жінки в ряд у лискучому одязі. Знову перетинаємо гори й уночі прибуваємо до моря. У Краснодарі українські базарувальники у світлому вбранні, жінки в білих хустках; соняшники, качки на березі річки; сільські хати за парканами в оточенні фруктових дерев; а далі неозорі лани скошеної пшениці, поля ще зеленої кукурудзи, блакитні капустяні городи; селянки у світлих сорочках і вилинялих спідницях.

Засмаглі під сільським сонцем торговці пропонують тараню, тримаючи рибини за хвіст, і жовті дині; рожеві метелики; горбки зрушеної землі, висушеної спекою, і рейки на оголених шпалах; а вдалині курні заводські труби.

Миготять поїзди з людом, який вистромляє з вікон вагонів руки й голови, щоб їх охолодив зустрічний вітер. Утомлені тіла простяглися на відкинутих полицях-нарах, укупі з кавунами й порожніми пляшками.

Міняються хвилясті видноколи з вигорілою травою, що її смарагдовим світлом забарвлює небо. Світ поїздів, що видаються намальованими від руки на станціях під комуністичними гаслами, часом безвідрадність занехаяних фабрик, а понад те — їїї ґрунтові шляхи, якими прогулюються свині.

У вагонах лунає оперна музика впереміш із Челентано. У мареві світлішають яскраві кольори. Запах дьогтю, кіоски з пиріжками, яйцями, поштовими марками та пивом. Барвисті мандрівники на тротуарах і на сходах, що ведуть на криті тераси естакад через залізничні колії. Тисяча острівців трави по берегу Азовського моря. Чоловіки, що з причалу спостерігають за поїздами. Таганрог, де народився Чехов. Широченні тротуари з зеленими лавками розділяють колії, заплямовані іржею по краях рейок — мерехтливих, як леза довгих мечів. Вечоріє, і світло, скільки око сягає, ховається в голівки жовтих соняхів. Одеси дістаємося вже поночі. Тут спітнілий люд сидить просто неба в маленькому центральному парку перед оповитим імлою фонтаном або навколо півторастолітньої тополі, круг якої земля всіяна недопалками, що їх накидали закохані.

Пари літніх євреїв сидять у затінку великих кінських каштанів, що утримують темряву в повітрі перед готелем «Одеса», у кількох кроках від славетних сходів, що ведуть додолу, у гавань, де кораблі чекають на рейси в дальні краї. Сходи послужили Ейзенштейну для класичного кадру з дитячим візком у «Броненосці Потьомкіні». У «Гамбрінусі» п’яні як відвідувачі, так і кельнери, навіть нам здається, що нас хитає в замкненому просторі, сповненому блатними піснями.

Одеса була містом музики, і не випадає забувати, що Бенні Ґудмен почав дмухати в кларнет в Одесі, й Ґолдвін та Мейєр виїхали звідси в Америку, щоб заснувати там студію Metro-Goldwyn-Mayer.

Відтак прогулянка широкими тротуарами вздовж освітлених вітрин, у яких виставлені великі пальми в цементних горщиках або виводки соковитих рослин чи тварин із нейлоновим хутром. Ми переходимо вулицю Ластівок[18] із чудовим оперним театром у глибині — споруду обсіли численні голуби. Колишня Італійська, нині вулиця Пушкіна, затінена високими платанами, приводить нас до комфортного старовинного готелю «Красная» з дверима світлого дерева та заокругленими балконами. Багато хто стверджує, що Одеса виникла зусиллями неаполітанців, а інші вважають, що то були французи. Якщо перша гіпотеза справедлива, назва Одеси може походити від італійського adesso, «зараз»; а якщо справедлива друга гіпотеза, назва Одеси пішла від французького au dessous.

вернуться

18

Так у автора. Вулиця Ланжеронівська, на яку заднім фасадом виходить Оперний театр, називалася тоді вулицею Ластомкіна, на честь підпільника часів Інтервенції (прим. пер.).

1 ... 44 45 46 47 48 49 50 51 52 ... 100
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)