Блискавка
- Автор: Квант Роман
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Ужасы
Электронная книга - «Блискавка». Краткое содержание книги:
– О, Боже! – нарешті вимовив він, важко зітхнувши і закривши руками обличчя.
Дівчина мовчки дивилася на нього, не в змозі щось сказати.
– Ти так серйозно сприймаєш цей сон? – трохи згодом здивувався Василь. – Дійсно, для нас це величезна втрата, а сон лише посилює біль від цієї втрати. Але ж те, що ти побачила уві сні не було насправді.
Софія повільно підняла на нього очі.
– Боюся, що це не так.
– Господи, про що ти взагалі говориш?! Це був лише сон! І всі ми знаємо, що твоя мати померла від інфаркту. Мені досі не вистачає її, але це не привід, щоб так ставитися до цього сну. Врешті решт, багато безглуздих снів буває і це один із них. Я не думаю, що тобі слід до нього ставитися серйозно. І не варто сни тлумачити по Фрейду, на кшталт, підсвідомі страхи.
– Мабуть, варто. Не знаю, у мене є якесь відчуття… видіння… що сон цей приснився не просто так. Фрейд тут ні при чому. Просто мені здається, що це могло бути насправді.
Вона говорила це дуже повільно і досить упевнено, але відчувалося, що дівчина сама боїться того, що каже. В очах було написано суміш страху, відчаю і не впевненості, а її руки трохи тремтіли, коли вона казала ці слова. Василь мовчки похмуро дивився собі під ноги кілька хвилин, намагаючись зібратися з думками.
– Не знаю, навіть і що сказати… – сказав він. – Можливо, це якось пов’язано з твоїми видіннями або… – батько розвів руками. – Вибач, мені треба бігти на роботу. Давай про це поговоримо ввечері, добре?
– Ну, гаразд.
– Та і тобі треба бігти на пари. Ввечері обов’язково про це поговоримо. Я тобі обіцяю.
Василь обійняв доньку, як найдорожчу людину для нього на світі.
– Тату?
– Що?
– Я люблю тебе.
– Я теж люблю тебе, Софія. І я дуже турбуюся, коли з тобою відбувається щось дивне... Гаразд, ввечері побачимося.
На жаль, він не знав, що в той день більше не побачить доньку. До речі, можливість побачити Софію у нього буде дуже не скоро.
А може і не буде такої нагоди.
Ніколи.
Софія залишилася сама-самісінька зовсім не надовго, бо їй треба було їхати на заняття. Знову перед нею постала проблема: як жити з тим, що всі в університеті будуть обговорювати її надприродні можливості? І чому вона не встигла про це розповісти батькові, щоб той щось порадив? Мабуть жахливий сон змішав всі карти дівчини. Але у всякому разі, їй доведеться їхати на пари рано чи пізно, тому краще це зробити просто зараз. Тоді балачки і різні плітки швидше почнуться і відповідно раніше закінчаться.
Така перспектива була не дуже приємною, але більш-менш влаштовувала Софію і обіцяла швидше вирішити цю проблему. Теоретично це зробити легко, а от на практиці вона буде дуже довго вагатися перед тим, як зробити вибір.
Єдине, що мене турбує, так це розмова з подругами. Як вони до мене віднесуться і чи не виникне від цього непорозуміння? Про Дениса я, думаю, можна не хвилюватися. Він мені не подобається і я не збираюся а ні зустрічатися з ним, а ні допомагати його батькові. В цьому я абсолютно впевнена. Нафіг цього дебільного Дениса!
Коли Софія виходила на вулицю, то помітила, що від вчорашнього дощу не залишилося а ні сліду: всі калюжі повисихали. Цей день був спекотним і дуже теплим, що означав дуже скорий прихід такого довгоочікуваного і такого приємного літа, яке завжди проходить з блискавичною швидкістю. Єдине, що нагадувало їй про дощ і блискавку,
(видіння)
так це вчорашній сон, що ніяк не міг дати їй заспокоїтися.
Дівчина знову і знову поверталася до побаченого сну, намагаючись вловити його домінанту, себто зрозуміти зміст. На підсвідомому рівні, Софія була впевнена, що цей сон і вчорашня блискавка не простий збіг обставин і що над цим стоїть щось набагато більше, ніж вона думала раніше. Взагалі над такими метафізичними, навіть в певному сенсі містичними речами, треба було подумати більш ретельно в спокійній обстановці без оточуючих людей, коли буде вільний час. Софія була впевнена, що доля посилає їй певні знаки, які вона не помічає, а якщо і помічає, то не може розгадати їх зміст. Так, її сприйняття світу значно змінилося, але не можна точно сказати, що це на краще. Це може бути просто по-іншому, по-особливому з певними недоліками та перевагами.
Далі, Софія перестала над цим думати і зосередилася над тим, що її чекає попереду, а саме: відповідь на багато численні питання її одногрупників. Через це треба пройти, власне, як і через більшість випробувань в цьому житті. Тому, дівчина намагалася бути спокійною, коли заходила в корпус університету (який її вже остаточно набрид за весь короткий час навчання) разом з іншими студентами. Поки вона йшла до аудиторії, час плинув дуже повільно, наче уповільнена зйомка фільму і це порушувало і без того тонку і ненадійну стіну спокою. Софія зупинилася перед аудиторією і стала в нерішучості, призиваючи на допомогу всю рішучість, яка в неї тільки була. Але зібратися з думками і сміло зайти в аудиторію, вона ніяк не наважувалася. Страх, що з неї будуть всі сміятися і в неї нічого не вийде, ще більше лякав Софію. Поборовши усі сумніви (від яких втрачається віра у власні сили), дівчина зайшла в аудиторію, в якій гомоніли студенти, жваво розмовляючи між собою на різноманітні теми і не звертаючи ніякої уваги на неї. Але, коли Софія зайшла в аудиторію, щоб сісти до подружок, то майже всі замовкли. Всі як по команді замовкли і почали уважно, із зацікавленням дивилися на неї, як тільки дивляться відвідувачі музею на рідкісний експонат.