1
Софія не мала жодної гадки, що в цей день, 16-того квітня 2009-го року щось повинно статися. Статися таке, що кардинально змінить її майбутнє та повністю перекреслить усе минуле, наче його ніколи не було. А навіть, якби вона і знала, що станеться у той роковий день, що далі буде відбуватися з нею, то все одно не змогла б щось змінити.
Власне, попередній день, себто 15-те квітня, був відносно теплим та сонячним. Небо було чисте та безхмарне. Вітер лише трохи шелестів зеленим листям, а сонце – розпечений помаранчевий диск, розсипало свої теплі промінчики по землі. Одним словом, все йшло на прекрасну погоду і ніщо не подавало погані знаки. Поки що.
Софія, вісімнадцятирічна дівчина високого зросту, щойно вийшла з дому на вулицю. Власне, це був звичайний робочий день, а дівчина поспішала в університет на пари. В цей теплий, майже як влітку, весняний день вона була одягнена в міні-спідницю червоного кольору і світлу блузку, що звабливо підкреслювало її не перевершену та сексуальну фігуру. Під час ходьби, її довге, розпущене волосся розвіювалося на вітру в різні боки. Погляд очей ні на чому конкретно не зосереджувався, а лише фіксував усе, що відбувається навколо неї в полі зору. Правда, Софія була в своїх думках, але її підсвідомість не дрімала, а працювала на повну потужність.
Який чарівний та досконалий дар життя – молодість! Як вона чудодійно перетворює речі! Молодість – це райський відрізок часу, адже для неї немає поразки, зневіри чи байдужості. Молодість – це найпоетичніша казка, де найфантастичніші події та акти героїзму відбуваються з найреальнішою, найнаївнішою легкістю! Особливо, молодість солодка штука для тих, хто розумно та ефективно нею користується, використовуючи, відведений долею час із максимальною користю.
Софія це дуже добре розуміла.
2
Коли Софії було сім років, сталася одна трагічна і дивна подія. Подія, яка залишила свій слід у майбутньому на подальше життя дівчини. Подія, яка була неминучою, власне, як і більшість моментів в житті людини.
В той час, родина Даниленків жила у звичайному десятиповерховому будинку, на останньому поверху. У батьків Софії фінансовий стан потроху збільшувався і все йшло тільки на краще. Але… дещо сталося. Одного дощового, холодного дня (цей день запам’ятався Софії на все подальше життя) в дах будинку влучила блискавка і добряче потрощила майно в їхній квартирі. Дах повністю зруйнувало, і з квартири було видно темно-сіре небо. Батьки були стривожені та налякані, а маленька дівчинка років семи лежала у ліжку. Прокинувшись від удару блискавки, вона довго-довго плакала. Потім Василь сказав, що блискавка час від часу наносить збитки людям і, на щастя, їм повезло, бо усі залишилися живі, а потрощене майно – ніщо у порівняння з людським життям.
Власне, такі випадки трапляються у людей. Але Софії це вже тоді здалося чимось аномальним. Ще у дитинстві вона відчула, що цей удар блискавки по їхньому затишному житлу, був попередженням про прихід чогось такого містичного, ірраціонального. Це відчувалося буквально у капризах природи, величезній зливі із холодним, як крига вітром. А гримання грози і прихід темних, грізних хмар ніби це тільки підтверджувало.
В цьому Софія, на жаль, була стовідсотково права.
Але зрозуміла це трохи пізно, коли доля зробила свій черговий хід.
3
Життя Софії за останні одинадцять років значно змінилися. Взагалі, одинадцять років – досить великий відрізок часу, за який людина дорослішає, набирається досвіду, мудрішає. Так от, для дівчини цей час пролетів як мить, як одна секунда, карколомно і безповоротно. Проте, аналізуючи цей період часу, Софія зробила для себе певні висновки. Завше, не дуже хороші та приємні висновки, а сумні, невеселі, песимістичні та банальні за змістом.
По-перше, Софія закінчила школу (правда, не дуже успішно) і після цього не була в захваті. Вона думала, що після школи почнеться більш доросле та цікаве життя. Проте, нічого особливого чи незвичного в своєму житті по навчанню в університеті дівчина не помічала. Може і були певні зміни, але вона не хотіла їх приймати чи не була до них готова.
