Знамення Долі
- Автор: Желязны Роджер Джозеф
- Серия: Хроники Амбера #6
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Знамення Долі». Краткое содержание книги:
Я, звичайно, з кожним переговорив особисто, і всі вони заперечують свою причетність, і взагалі не чули ні про які змови, інтриги чи вендету, але я бачу, що вони знову починають ставитися один до одного з підозрою. І зовсім неважко було б декому відкопати стару образу, яка могла б дати, на їхню думку, комусь із нас привід помститися Каїна, незважаючи на той факт, що він врятував всі наші шкури, остаточно усунувши Бранда. Те ж саме з Блейзом. Будь-який з нас, одним словом, може придумати мотив для будь-кого з решти.
— Значить, ти хочеш якнайшвидше знайти вбивцю, поки моральне розкладання не зайшло занадто далеко?
— Природно. Мені ні до чого всі ці косі погляди з-за плеча та вишукування можливого ворога. Справи ще не настільки блискучі, щоб ми могли дозволити собі загрузнути в нових змовах і вендетах… Якщо тільки ми вже не загрузли в них. Найменше недорозуміння — і знову проллється кров!
— Так значить, ти вважаєш, що це один з НАС?
— Прокляття! Як бачиш, і я такий же, як і всі, і я відразу стаю таким же підозрілим по відношенню до всіх інших. Що я можу сказати? Те, про що я говорив — можливе, але поки що я не маю для цього ніяких вагомих доказів.
— А якщо ні… хто б це міг бути ще?
Він схрестив ноги, потім повернув їх у попереднє положення і зробив ще один ковток вина.
— Чорт! Ворогам нашим ім'я легіон… Але більшість з них має занадто тонку, прости мене, кишку. Вони знають, що їм загрожує, якщо ми за них візьмемося.
Він зчепив пальці на потилиці і втупився на ряди книг.
— Не знаю навіть, як тобі про це і сказати, — почав він, трохи помовчавши, — але я повинен про це сказати.
Я мовчав. Потім Рендом швидко, немов наважившись, промовив.
— Подейкують, що це справа рук Корвіна, але я в це не вірю.
— Ні, — тихо промовив я.
— Я ж сказав тобі, що не вірю. Твій батько занадто багато для мене зробив.
— Але звідки взагалі виник такий слух?
— Ну, розумієш, подейкували, що він з'їхав з глузду… ти про це теж чув. Що, якщо з ним сталася реверсія і він знаходиться в придонному стані розуму і пам'яті, тієї її пори, коли його відносини з Каїном і Блейзом були далекі від сердечних… Та й з кожним із нас, якщо вже на те пішло. Ось про це зараз і говорять.
— Я не вірю.
— І я теж, але я хотів би, щоб ти знав про ці розмови.
— Хай краще мені ці розмови не передають.
Рендом зітхнув.
— Але ти хоча б не починай їх першим. Всі наші в пригніченому стані. Не шукай неприємностей.
Я зробив ковток вина, щоб заспокоїтися.
— Так, ти правий, — сказав я.
— Ну, а тепер я хотів би почути твою розповідь. Вперед!
— Гаразд. Принаймні, пам'ять ще зовсім свіжа.
Я в черговий раз переказав йому мою історію. На цей раз у мене пішло досить багато часу, і коли я її завершував було вже темно. Рендом зрідка переривав мене, коли йому були потрібні якісь пояснення, але не вдавався в дослідження випадковостей і деталей, як це робив Білл, коли я розповідав цю історію йому.
Коли я закінчив, Рендом встав і засвітив кілька масляних світильників. Я майже чув, що відбувається зараз у нього в голові.
Нарешті, після тривалої мовчанки, він заговорив.
— Знаєш, цим твоїм Люком ти поставив мене в безвихідь. Він просто ні в які рамки не лізе. Леді з отруйним жалом… це досить серйозно, але я, здається, дещо чув про подібних людей, хоча зараз і не можу відразу згадати. Нічого, потім, пізніше, воно прийде само. Ось ще що — я хотів би більше дізнатися про це твоє «Колесо-Привид». Воно мене чомусь турбує.
— Я розповім тобі все, — кивнув я. — Але спочатку я повинен розповісти тобі дещо інше. Я тільки-що згадав…