Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.
- Автор: Колектив авторів
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Міністерство фінансів України, Національний університет ДПС України
- ISBN: 978-966-337-259-4
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.». Краткое содержание книги:
1.3. Відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» № 210/93 від 15 червня 1993 року корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більше ніж 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об’єднань, правовий статус яких раніше не був приведений відповідно до чинного законодавства (далі — підприємства) у відкриті акціонерні товариства. Корпоратизація, фактично, визнається початковим етапом приватизації в Україні.
2. Такі суб’єкти господарювання здійснюють хоча б один з перелічених видів діяльності. Законодавець передбачив 17 видів діяльності, які не підлягають пільговому оподаткуванню. Перелік таких видів діяльності досить чітко прописано у коментованому пункті статті 154.
Абзацем 2 п. 44.2 розділу 2 ПКУ регламентується, що платники податку на прибуток, які оподатковуються за ставкою нуль відсотків та відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154 ПКУ, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об’єкта оподаткування за методикою, затвердженою Міністерством фінансів України. Платники податку подають декларацію у порядку, передбаченому статтею 152 ПКУ (див. коментар до статті 152 та п. 44.2).
Якщо платник податку, який користується даною пільгою, приймає рішення про виплату дивідендів своїм власникам (акціонерам), то такий платник зобов’язаний сплатити до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток за період, в якому здійснювалось нарахування та виплата дивідендів. Порядок оподаткування дивідендів регламентується підпунктом 153.3.2 статті 153 ПКУ Фактично податок на дивіденди буде сплачуватися платником податку з власного прибутку, оскільки загального податкового зобов’язання з податку на прибуток у такого платника немає.
Цільове використання сум коштів, що не перераховані до бюджету при застосуванні ставки податку нуль відсотків, регламентується передостаннім абзацем п. 152.11 статті 152 ПКУ (див. детальний коментар до 8 абзацу п. 152.11 статті 152 ПКУ).
154.7. Відповідно до статті 9 Закону України від 1 червня 2000 року № 1775-ІІІ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» діяльність у сфері освіти підлягає ліцензуванню. Стаття 12 Закону України від 11.07.2001 № 2628-ІІІ «Про дошкільну освіту» надає перелік типів дошкільних навчальних закладів (за КВЕД ДК 009:2005 — це секція М підклас 80.10.1). Стаття 9 Закону України від 13 травня 1999 року № 651-ХIV «Про загальну середню освіту» надає перелік типів загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти (за КВЕД ДК 009:2005 — це секція М підклас 80.10.2, 80.21.1 та 80.21.3). Суб’єкти, які зазначені в даних статтях законів, із статусом недержавної форми власності мають право на пільгу у формі звільнення прибутку від оподаткування. Застереженням є те, що звільняється від оподаткування прибуток, отриманий тільки від надання освітніх послуг. Прибуток, отриманий від іншої діяльності, оподатковується на загальних підставах за ставкою, встановленою п. 151.1 статті 151 ПКУ з урахуванням пункту 10 підрозділу 4 розділу XX ПКУ (з 01.04.2011 р. — 23 %, з 01.01.2012р. — 21 %, з 01.01.2013р. — 19 %, з 01.01.2014р. — 16 %).
154.8. Суть даної пільги зводиться до того, що прибуток платників податку, які отримують право на користування даною пільгою, звільняється від оподаткування в межах фактичних витрат, що не перевищують загальну річну суму: 1) передбачених інвестиційних програмам; 2) проектів, що фінансуються за рахунок природних монополій; 3) витрат у межах інвестиційних складових.
Розглянемо окремо кожну із цих складових загальних річних витрат.
1. Інвестиційні програмами на капітальні вкладення з будівництва (реконструкції, модернізації) міждержавних, магістральних та розподільчих (локальних) електричних мереж, електричних станцій, теплоелектроцентралей, магістральних газопроводів, газорозподільних мереж, підземних сховищ газу та встановлення лічильників газу населенню, у тому числі сум, спрямованих на повернення кредитів, які використані для фінансування вищезазначених цілей. Такі інвестиційні програми повинні бути схвалені органом, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики і на ринку природного газу. В Україні таким органом є Національна комісія регулювання електроенергетики України (далі — НКРЕ, Комісія). Вона схвалює інвестиційні програмами на капітальні вкладення у визначене будівництво.