Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
2. Однак у сфері чинності Господарського кодексу [42] загальні правила ст. 524 і 533 ЦК, що допускають можливість вираження зобов’язання в іноземній валюті та встановлюють механізм визначення суми зобов’язання у валюті України, не діють. Чинними тут є правила ч. 2 ст. 198 ГК, відповідно до яких грошові зобов’язання учасників господарських відносин повинні бути виражені в гривнях, а вираження грошових зобов’язань в іноземній валюті допускається лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою відповідно до законодавства в іноземній валюті.
У тексті ст. 198 ГК як у краплі води проявились недоліки всього Господарського кодексу, пов’язані з невизначеністю термінології, яка в ньому використовується. Вживаються терміни «грошові зобов’язання, що виникають в господарських відносинах» та «грошові зобов’язання учасників господарських відносин». Ці два терміни викликають схвалення, оскільки чітко виокремлюють грошові зобов’язання як частину господарських правовідносин, що зазвичай складаються із двох зустрічних зобов’язань. Але з урахуванням ст. 1 та 2 ГК наведені два терміни мають занадто широкий зміст, оскільки охоплюють собою всі види грошових зобов’язань, в яких хоча б з однієї сторони бере участь суб’єкт господарювання. Далі в ч. 2 ст. 198 ГК йдеться про те, що грошові зобов’язання учасників господарських відносин можуть бути виражені в іноземній валюті, якщо розраховуватись в такій валюті між собою мають право не всі учасники господарських відносин (це — ширше, ніж учасники господарських зобов’язань), а лише суб’єкти господарювання (це — вужче, ніж учасники господарських зобов’язань). За наявності очевидної нелогічності в другому реченні ч. 2 ст. 198 ГК [42] слід зробити висновок, що сфера дії ч. 2 ст. 198 ГК визначається з урахуванням ст. 175 ГК, тобто ці правила стосуються господарських зобов’язань і не поширюються на відносини, що не є предметом Господарського кодексу.
Стаття 525. Недопустимість односторонньої відмови від зобов’язання
1. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
1. Стаття 525 ЦК на відміну від ст. 162 раніше чинного Цивільного кодексу передбачає можливість відмови не від «виконання зобов’язання», а від «зобов’язання». Це — суттєво, оскільки відмовитись від «виконання зобов’язання» може тільки боржник, а відмовитись від «зобов’язання» може і боржник, і кредитор. Тлумачення положень законів та умов договорів про право сторони відмовитись від зобов’язання ускладнюється внаслідок того, що із деяких статей Цивільного кодексу (зокрема, із ч. 3 ст. 510) випливає, що законодавець не готовий послідовно проводити те розуміння зобов’язання, яке закладене у визначенні зобов’язання в ст. 509 ЦК, і допускає застосування позначення терміном «зобов’язання» двосторонніх зобов’язальних правовідносин, що складаються із двох зобов’язань.
2. Відмова від зобов’язання можлива повна або часткова. Вона може тягти припинення зобов’язання або його перетворення. Той чи інший варіант наслідків відмови від зобов’язання наступає в залежності від стану того зобов’язання (умовно назвемо його другим), яке разом із зобов’язанням, від якого сторона відмовляється (умовно назвемо його першим), складає єдині зобов’язальні відносини. Відмова від першого зобов’язання тягне його припинення. Якщо друге зобов’язання не було виконане на момент відмови від першого зобов’язання, друге зобов’язання при цьому втрачає правову підставу (воно передбачало зустрічне виконання у відповідь на виконання першого зобов’язання) і також припиняється.
Якщо друге зобов’язання на момент відмови від першого уже було виконане, відмова від першого зобов’язання тягне перетворення другого зобов’язання у зобов’язання щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (ст. 1212 ЦК). Покажемо це на прикладах. Перший приклад. Договором про надання послуг були передбачені обов’язок замовника сплатити їх вартість до початку їх надання і право замовника відмовитись від зобов’язання про надання послуг у разі прострочення початку їх надання. Замовник здійснив попередню оплату, як це було передбачено договором, але надання послуг було затримано, в зв’язку з чим замовник заявив про відмову від зобов’язання, оскільки таке право було надане йому договором. Відмовою припинено зобов’язання щодо надання послуг. Це означає, що припинився обов’язок надати послуги, і припинилось право замовника вимагати надання послуг. Але припинення зобов’язання стало юридичним фактом, що спричинив втрату правової підстави грошовим зобов’язанням, яке замовник виконав на користь виконавця раніше. Втрата такої підстави приводить до виникнення зобов’язання внаслідок безпідставного набуття майна (грошової суми, перерахованої замовником виконавцеві в порядку попередньої оплати послуг).