Сокіл і Ластівка
- Автор: Акунин Борис Чхартишвили
- Серия: Пригоди Ніколаса Фандоріна #4
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-966-14-3450-8
- Переводчик: Олександр Михед
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Сокіл і Ластівка». Краткое содержание книги:
У мене інша метода — я визначаю вдачу і чесність за руками. Мова жестів не менш красномовна, та мало хто навіть з-поміж несосвітенних хитрюг дбає про її маскування.
Користуючись своїм становищем безтямної тварини, я перелетів на шафу, а звідтіль на стіл, щоб краще роздивитися руки Дезессара.
— Ваш папуга не закаляє папери? — спитав невіглас арматор, на що я лише презирливо форкнув.
Недобрі були руки в капітана. Ох, недобрі!
По-перше, короткопалі — надійне свідчення ницості чи, у кращому разі, приземленості душі. По-друге, перебували у постійному русі — чіплялися одна за одну, скоцюрблювалися, поклацували суглобами.
Цей чоловік чи то дуже хвилювався, чи щось приховував.
Мені захотілося зазирнути в його нутро як слід. Скориставшись тим, що він стояв до мене спиною, я перелетів йому на плече, продер кігтем сукно на грудях, а дзьобом прицілився у скроню, але Дезессар так сіпнувся, що я на ньому не втримався. Розвідка, на жаль, не вийшла.
— Він у вас навіжений, цей чортів птах?! — загорлав капітан грубим голосом, схопив зі столу свій трикутний капелюх і замахнувся на мене.
— Йому не сподобалося, що ви не вклонилися дамі. Це свідчить про погані манери, — сухо сказала моя розумниця, вочевидь, з самого початку вирішивши продемонструвати, хто тут головний. — До мене, Кларочко. Цей пан виправиться.
— Чорта лисого! Я не паркетний шаркун, щоб мести по підлозі капелюхом! Якщо ваш поганючий папуга буде на мене кидатися, я скручу йому шию, хай я не буду Жаном-Франсуа Дезессаром! — Він так розлютився, що тупнув ногою. — Нащо ви мене викликали, патроне? Чого на мене дивитися? Я не грот-щогла, не румпель і не бушприт!
Тоном світської дами, що розмовляє з конюхом, Летиція заявила:
— Я хочу бачити, кому довіряю не тільки свої гроші, а й своє життя. Бачите, мсьє, я пливу з вами.
Реакція капітана була передбачуваною. Звісно, спершу він закліпав очима, потім витріщився на арматора, котрий з понурим виглядом кивнув. Лайки, які після цього вивергав моряк, я пропускаю. Загальний зміст лементу був такий: бабі на «Ластівці» робити нічого, матроси цього не стерплять, та й він сам, трам-та-ра-рам, радше проковтне свою підзорну трубу, ніж погодиться на таке.
Летиція відповіла не шкіперові, а судновласнику:
— У такому разі, добродію, ви знайдете мені іншого капітана. Згідно з пунктом 11 нашого контракту. А буде потреба — зміните всю команду, згідно з пунктом 12.
Я схвалив її твердість заохочувальним вигуком.
— Заспокойтесь ви обоє, не галасуйте! — підняв руки Лефевр. — І, заради Бога, вгамуйте вашого папугу, мадемуазель. І так голова ледь не лусне! Я все передбачив. Згідно з нещодавно затвердженим наказом Адміралтейства, на корсарському кораблі з екіпажем понад 40 чоловік обов’язково повинні бути священик і морський хірург.
— Хто-хто? — перепитала Летиція, певно, не зрозумівши словосполучення chirurgien navigan.
— Простіше кажучи, лікар. Штраф за порушення наказу 2000 ліврів, тому ніхто з арматорів і капітанів не посміє не послухати. Це два зайвих роти і дві зайвих зарплатні, причому утримання лікаря немаленьке —100 ліврів на місяць. Попа я вам, Дезессаре, вже відшукав. Цей простак згодився плисти безкоштовно. А з лікарем ми вчинимо ось як: переодягнемо пані де Дорн у чоловічий одяг — і зіб’ємо однією каменюкою двох пташок. По-перше, умови контракту будуть виконані, а по-друге, зекономимо на медику.
— Ви жартуєте?! — в один голос закричали капітан і панянка.
Лефевр незворушно дивився на них примруженими очима, в яких грали зловтішні іскорки. Так ось у чому був викрут!
— А що такого? — з невинним виглядом спитав він. — За правилами, у лікаря має бути патент, але, оскільки мало хто зі справжніх медиків хоче плавати морями, дозволяється брати лікарських учнів, лишень були б вони грамотними, могли розібратися зі вмістом медичної скрині і мали від народження п’ятнадцять років. А вам же є п’ятнадцять років, мадемуазель?
Вона розгублено кивнула, заскочена зненацька.
— Ну ось, бачите. У вашій кмітливості я вже переконався, що ж до медичної скрині, то можете не турбуватися. Я при нагоді закупив оптом на всі свої кораблі стандартні набори, схвалені військово-морським відомством. Там 20 необхідних медичних інструментів, 28 медикаментів, гіпс, корпія і все інше за затвердженим списком. Ніхто, крім Дезессара, про ваш маскарад не знатиме. А наш славний капітан не прохопиться — це не в його інтересах. Як вам моя пропозиція? Гадаю, це єдиний спосіб вирішити нашу маленьку проблему.