Зворотний зв’язок
- Автор: Росоховатский Игорь Маркович
- Год: 1983
- Язык: украинский
- Год: “ВЕСЕЛКА”
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Зворотний зв’язок». Краткое содержание книги:
— Ми спробували всі засоби, котрі ви, людино-лікарю, рекомендували по телефону, і все марно. Може б, ви особисто…
— Ти ж бачиш, що я зараз зайнятий!
— А в шістнадцять тридцять дві?
“Ах ти, боже!” — я глянув на годинники — всі показували шістнадцять тридцять одну. Треба ж було мені вимовити “зараз” — груба помилка для спеціаліста моєї кваліфікації.
— Переведіть його на штампування…
— Він відмовляється працювати на штампуванні, фрезеруванні, складанні й на обкатці. Тому ми й вирішили, що його психіка порушена…
— Як він потрапив до вас?
— Ми зустріли його на господарському дворі. Розшифрувавши його примітивну мову, встановили, що цього робота привезли з фабрики.
— Який у нього вигляд?
— Це — біоробот. Пересувається на двох маніпуляторах. Має ще два типи крил для опору на повітря.
— Можливо, для польоту? Можливо, це жива істота типу… — я ледь було не сказав “типу птаха”, та своєчасно схаменувся і подумки вилаяв себе. Не вистачало мені, робо-психіатру, пройнятися жаргоном своїх пацієнтів.
Відповідь пролунала відразу:
— Ні, людино-лікар. Я зі Знаком якості закінчив школу для роботів і добре знаю, що головна відмінність живих істот од роботів полягає в тому, що всі вони, без винятку, народжені від подібних до них живих істот, а всі роботи синтезовані або ж складені з окремих частин у лабораторіях чи на заводах… Істоти типу птахів належать до класу живих, а об’єкт нашої розмови синтезований на фабриці у великому термостаті, поділеному на окремі камери.
— Тоді, можливо, це літаючий біоробот серії сто двадцять “біс”? — взяв четвертий том каталога роботів.
— Ні, людино-лікар, маніпулятори, скажімо крила, потрібні йому не для польоту, а тільки для зберігання рівноваги на землі. Мабуть, саме так долались вади його конструкції.
— Дивно…
— Крім цього, — продовжував ЛВЖ-17б, — він має голову з очима й гострим виступом, яким збирає різні зернятка, крихти хліба, частинки сміття…
— Робот-прибиральник?
— Він прибирає лише деяке сміття. Зате тим виступом здатен пробивати отвори у папері.
— Робот-перфоратор?
— Можливо, людино-лікарю. Він пам’ятає і серію на ящику, в якому його привезли на госпдвір.
Ага, це вже дещо. По серії я зможу, нарешті, взнати індекс і встановити тип робота.
— Назви серію.
— Ем вісімнадцять.
Дивна серія. Школи не зустрічав такої у роботів. Та про всяк випадок відкрив каталог. Як і передбачав, у ньому не було нічого схожого. Невже доведеться кидати справи й самому їхати на госпдвір? Адже ЛВЖ-17б не відчепиться, не махне рукою. Він запрограмований на неухильне виконання параграфів інструкції.
— А який вид енергії він споживає? — запитав востаннє я.
— Енергію він одержує з відходів виробництва, з тих крихіток органічної речовини, котрі збирає.
— Я ж говорив, що це може бути просто птах…
— Наважуся ще раз нагадати, людино-лікарю, що я зі Знаком якості й добре пам’ятаю усе, чому мене навчали. “Головна відміна живих істот од роботів полягає в тому, що всі вони, без винятку…”
— Гаразд, гаразд, — здався я, — показуй свого робота.
На вулиці ЛВЖ-17б став на коліна, розчинив кабіну на своїй спині і з вишуканою чемністю запропонував мені сідати. Як тільки я відкинувся на м’які подушки, він піднявся у повітря.
Через півгодини ми приземлилися на великій огородженій ділянці, де кілька роботів, зігнувшись, щось розглядали. Вони тупцювали на одному місці, і земля вгиналася від їхніх могутніх ніг.
— Що ви тут робите? — запитав я.
— Не даємо йому втекти, людино-лікарю! — гукнули вони так дружно, що мої барабанні перетинки ледь витримали.
— Ану, розступіться!
Вони неохоче розійшлися, і я уздрів на клаптику зеленої трави… яскраво-жовте курча.
Я змахнув руками, готовий вибухнути сміхом, і ЛВЖ-176 докірливо подивився на мене.
— Так я ж казав, що це може бути жива істота типу птаха, — промовив я.
ЛВЖ-17б багатозначно підняв клешню:
— Насмілюся заперечити, людино-лікарю. Він тільки схожий на живу істоту — не більше, ніж деякі з нас на людей. Адже головна відміна живих істот од роботів полягає в тому, що всі вони, без винятку…
— Це так, — урвав я його. — Але ж курча також народжене…
— Заради істини, вибачте, людино-лікарю. Проте його не народжено, а синтезовано на фабриці “Сільська новина” в апараті, що зветься “інкубатор”. Його туди привезли в білій круглій упаковці…
— Скільки можна повторювати: не синтезований, а народжений.
— Народжений на фабриці? — у запитанні робота прозвучала недовіра, мені здалося навіть, що він іронізує.