Комедії
- Автор: Аристофан
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Переводчик: Б. Тен
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Комедії». Краткое содержание книги:
Комедії
1) Ахарняни. Переклад А.Содомори (1980)
2) Хмари. Переклад Б.Тена (1980)
3) Оси. Переклад В.Свідзинського (1980)
4) Мир. Переклад А.Содомори (1980)
5) Лісітрата. Переклад Б.Тена (1980)
6) Жаби. Переклад Б.Тена (1980)
Виступає отак, вихиляється весь,
випинає розпещене тіло
І велить тобі вдосвіта бути в суді,
не спізнятись, приходити вчасно,
690 Бо суддя, який трохи запізно прийшов, -
трьох оболів своїх не дістане!
А йому все одно - хоч би як запізнивсь! -
оборонцеві драхму заплатять!
А коли хто з підсудних підкупить його,
він поділить з ким-небудь із суддів
Той хабар, а тоді, зговорившись удвох,
обертають по-своєму діло
І працюють у згоді, мов ті пилярі:
цей потягне, а другий попустить.
А ти рота роззявиш на плату свою
та й не бачиш нічого круг себе!
Філоклеон
То отак вони діють? О горе важке!
Ти мій розум до дна скаламутив.
Вся увага моя - на промові твоїй.
Що ти робиш зо мною, не знаю!
Бделіклеон
Подивись: ти в багатстві купатися б міг.
Багачами ви всі могли б стати,
Та не відаю, як обкрутили тебе
ті, що звикли «народ боронити»!
700 Від Сардинії-острова тисячі міст
аж до Понта в обладі у тебе,
А тобі дістається лиш плата твоя,
так і ту видають не відразу,
А щоб тільки не вмер ти, по краплі малій,
мов олію на клаптику вовни.
їм потрібно, щоб ти проживав у біді,
а навіщо, скажу тобі зараз:
Щоб ти в пам'яті мав, хто приборкувач твій,
і як тільки тебе нацькує він
На своїх ворогів, то щоб ти, як той пес,
накидався на них у нестямі.
А хотіли б народові дати життя, -
це легенько було б їм зробити; [198]
Адже тисяча міст, або й більше того,
нам данину щорічну приносять,
І коли б наказали, щоб кожне із них
годувало хоч двадцять афінян, -
Двадцять тисяч людей проживати могли б
у достатках, на смажених зайцях,
7і° Без турбот, уквітчавши вінками чоло,
на молозиві та на сметані.
Так належало б жити країні людей,
що здобули трофей марафонський,
А тепер, як нещасні олив збирачі,
біжите ви услід наймачеві.
Філоклеон
Горе! Що це мені? Одубіння якесь
по руках розлилося. Ой, лихо!
Я не здужаю більше держати меча.
Знемагаю, нема в мене сили!
Бделіклеон
А як іноді страх нападає на них,
то тоді віддають вам Евбею
І пшениці півсотні медімнів за раз
обіцяють на кожного дати.
А чи видали що? Тільки раз ти дістав
п'ять медімнів ячменю недавно,
Але й те по зеренцю дали аж тоді,
як довів їм, що ти не чужинець.
Через те й замикав я тебе! Я хотів
720 Сам тебе годувати, щоб ті шахраї
Не могли тебе брати на глум та на сміх.
І тепер, чого хочеш, усе тобі дам.
Не дозволю лише
Молоком... скарбника ласувати!
Корифей
Безперечно, розумний був той, хто сказав:
не суди, не прослухавши перше
Обох супротивників... Так! Ти здолав:
перемога твоя очевидна.
Ослабає поволі наш гнів. Подивись:
ми дрючки пошпурляли на землю.
(До Філоклеона).
Але ти, о товаришу любий наш, ти,
друже нашого віку старого... [199]
СТРОФА V
Перша половина хору
Послухай нас, послухай, не роби дурниць!
730 Надто твердий не будь, гордість свою вгамуй!
Коли б і в мене родич був чи опікун,
Щоб так на добрий розум наставляв мене!
Вочевидь бог якийсь твоїм другом став!
Тобі допомагає він,
дарує ласку і добро.
Дар його ти прийми!
Бделіклеон
Далебі ж, і догляну, і все йому дам,
Що потрібно старому: пшеничний кисіль,
Щоб хлебтав собі, плащик м'якенький, кожух
І дівчатко, щоб терло йому передок
740 І обидва стегна!
Тільки все він мовчить, не промовить слівця;
Щось не тішить мене це мовчання.
АНТИСТРОФА V
Друга половина хору
Нарешті схаменувся він, отямився;
Дикий свій дур збагнув, бачить, що зле робив.
Тепер і сам вважає він за помилку
все те, у чім не хтів тобі коритися.
Певна річ, прийме він твої всі слова;
перемінивши норов свій,
Він буде слухатись тебе
завжди в усіх ділах.
Філоклеон
Ой-ой, горе мені!
Бделіклеон
Ну, чого ж ти кричиш?
Філоклеон
750 Не потрібні мені обіцянки твої,
Серцем лину туди, все єство моє там,
Де окличник питає: «Хто голосу ще
Не подав? Підведись!»
І я встав би, я б тихо до урни пішов, [200]
Черепок мій останнім укинув би я!
О душе, поспішай! Де блукає душа?
Розступися, о пітьмо! Гераклом клянусь,
Відтепер і Клеона в присяжнім суді
Я не зможу скарати за крадіж!
Бделіклеон
760 Ну, батьку, ради всіх богів послухайся!