Зруйновані зорі

— Про снодійне нас теж попередили, — нетерпляче перебив я. — Робіть свою справу, капітан-лейтенанте. Успіху вам.

Буало козирнув.

— Дякую, коммодоре. Успіх знадобиться і вам. Щасливої дороги.

Він вийшов із салону, двері люка за ним зачинилися, і з легким гудінням спрацювали блокуючі електромаґнітні замки.

— Ну тепер ми закупорені, як оселедці в банці, — пробурмотів Валько, що сидів поряд із Рашеллю. — Починаємо маринуватися.

Щодо „маринування“ хлопець вірно підмітив. Минуло з півгодини, що розтяглися для нас на цілу вічність, поки, нарешті, ожив інтерком. Голос капітана-лейтенанта Буало пробасив:

— …Увімкнув зв’язок із пасажирським відсіком, а то вони там уже вмирають від нудьги. Повну готовність шатла до старту підтверджую.

— Готовність крейсера до запуску шатла підтверджую, — відповів капітан Марсильяк. — Відстиковка шлюзу.

— Є відстиковка шлюзу.

Пауза.

— Шлюз відстиковано успішно, — відрапортував Буало.

— Тридцятисекундний відлік до припинення зв’язку й переходу в режим стелс.

— Відлік розпочато. Двадцять сім секунд.

— Відкриття анґара — через сорок секунд після припинення зв’язку. Вимкнення ґравізахватів — через двадцять секунд після відкриття анґару. Закриття анґара — через сто двадцять секунд після вимкнення ґравізахватів.

— Ґрафік прийнято. П’ятнадцять секунд до переходу. Бортові системи функціонують нормально.

— Ні пуху ні пера, П’єре, Тома́!

— До біса, капітане… Десять секунд до припинення зв’язку… П’ять, чотири, три, два, один, нуль… Зв’язок припинено. Бортінженере, перехід у режим стелс.

— Є перехід! — озвався напарник Буало, старший лейтенант Нарсежак.

Коротке мовчання. Потім бортінженер доповів:

— Перехід у режим стелс проведений, командире. Енерґоспоживання в нормі. Очікування на відкриття анґара.

— Анґар відкривається. Готовність до запуску рушія.

— Рушій до запуску готовий. Чекаємо вимкнення ґравізахватів.

— Агов, пасажири! — звернувся до нас Буало. — Зараз відшвартовуватимемося від корабля. Задрайте всі ілюмінатори.

— Ага, дуже смішно! — тихо пирхнула Рашель, не оцінивши жарту пілота. Звісно, ніяких ілюмінаторів у шатла, оснащеного технолоґією невидимості для засобів зовнішнього спостереження, бути не могло.

— Ґравізахвати вимкнено, командире.

— Прийнято. Виходимо з анґара.

Нас стало слабко погойдувати. Це означало, що Буало, як і кожен досвідчений пілот, трохи уповільнив реакцію бортових ґравікомпенсаторів, щоб, як то кажуть, відчувати своє судно.

— Шпурнули нас капітально, — резюмував Буало. — Але корекція курсу поки не потрібна. Йдемо за інерцією. Панове пасажири, вам, мабуть, уже набридло наше базікання, тож ми відключаємося, а натомість пропонуємо постежити за польотом. Також не вельми захоплююче видовище, але це тимчасово. Години за дві ґарантую вам пристойну дозу адреналіну.