Соло для комп’ютера

Але я дивилася на інше ім’я. У кінчиках пальців зайшли зашпори, мов від морозу. Не може бути! Це ж ім’я, на тлі якого загадкове НДІ МП одразу втрачає свою загадковість! Taras Tissowski — Тарас Тисовський! Науково-дослідний інститут мікропроцесорів!

Подзвонивши мамі, я напросилася на обід. О, я гаразд знала, до кого нам треба навідатися! За п’ять хвилин, нічого не пояснюючи, я вискочила з помешкання, тягнучи Матвія за руку.

Тато зустрів нас, лежачи на дивані.

— Тату, як ти гадаєш, — спитала я без зайвих вступів, — чим можуть бути пов’язані між собою інститути кібернетики, фізики напівпровідників і мікропроцесорів?

Тато, якому сьогодні не вдалося виїхати на дачу: акумулятор підвів, навіть погляду від телевізора не відвів.

— Роботою.

— Яке відкриття! А якою саме роботою, не поясниш?

— Та будь-яку роботу самотужки не виконаєш…

У телевізорі саме демонстрували з різних ракурсів свіженький гол. Проте я не мала сили чекати.

— Чуєш, — нагримала я, — відірвися ти від футболу на мить! Поговори з власною дочкою!

— Я говорю.

— Ти не говориш! Обернися до мене!

З голом було покінчено. Тато нарешті повернув голову і стишив звук у телевізорі.

— Ти маєш точно знати, — мовила я, — яка робота останнім часом пов’язує три інститути…

— Та є одна ідея, — почав татусь, — яку ми й розробляли…

— Ідею? Ви ж не бомбу розробляли, розкажи єдиній дочці!

— …і виготовили дослідний зразок.

— Зразок чого?

— Е-е-е… нашої розробки… — і тут, перехопивши мій суворий погляд, він радісно й фальшиво додав: — Називається «Aluminum TAB», якщо хочеш знати.

— Не уявляю, як це розшифровується…

— Tape Automated Bonding.

— Надзвичайно пізнавально! Серйозна розробка? Якісь проблеми були?

Мама грюкнула на кухні тарілкою, і в моєму животі приємно буркнуло — та, на жаль, передчасно: першою на кухню почалапала кицька. Тато майже водночас зі мною зітхнув, бо теж усвідомив, що обідати поки що черга привілейованих членів родини, і промовив:

— У нас в інституті кругом самі проблеми. Коли нам за роботу інвестор перераховував гроші, бухгалтерка — чи здуру, чи з подачі генерального Рибицького…

Рибицького? То он звідки взялося це прізвище! Опецькуватий чоловік років п’ятдесятьох, що вчащає до Зиновія Самійловича…

— …дала номер заблокованого рахунку, тож гроші ми насилу здерли з неї два місяці потому.

— А скільки грошей перерахували? — щось таке сяйнуло в моїй голові.

— Як у контракті: перший внесок — інвестиція в розвиток проекту, а потім ще на різні дрібниці.

— А розмір інвестиції?

— П’ять мільйонів.

— У. о.?

Ми вже близько, близько! так гаряче, аж пальці пече!

— У. о., — холоднокровно підтвердив тато.

— А хто інвестор?

— Одна фірма гібралтарська…

— «Quantum Gibraltar»? — прохопилось у мене.

Тато зиркнув на мене з підозрою. З телевізора почулися короткі лункі сигнали: друга година.