Списоносці
- Автор: Беркеши Андраш, Кардош Дьєрдь
- Год: 1962
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: М. В. Лембак
- Жанр: Шпионские детективы
Электронная книга - «Списоносці». Краткое содержание книги:
В центрі роману — колишній хортістський офіцер, материй шпигун, хитрий провокатор, один з організаторів «Списоносців», який керується в житті єдиним гаслом: «Мета виправдовує засоби».
Відчуваючи, що наближається кінець, цей політичний авантюрист пише спогади, в яких яскраво розкриває злочинну, антинародну діяльність терористичної організації.
Роман виховує в читача пильність, непримиренність до ворога.
Твір видається в Радянському Союзі вперше.
— Тільки по цьому, Фелікс. Якщо пощастить, скажеш: «Квартира Кепешів? Пробачте, я помилився», — а коли тебе спіткає невдача, запитаєш: «Це ти, Денеш?»
— Зрозумів.
— Ще одне, хлопці. Треба провести цю акцію в ролі приватних осіб. Ось вам записка. На ній точно вказано ім'я і квартира зрадника. Живе сам, неодружений.
О четвертій ранку задзеленчав телефон. З ліжка схопилася Анна-Марія. Поки я дійшов до телефону, вона вже поклала трубку.
— Хто ще дзвонив?
— Шукали квартиру якихось Кепешів, — сказала вона позіхаючи і знову лягла. — А може, хтось жартує…
— Можливо… Це буває…
Я полегшено зітхнув. Не міг уже заснути.
Сину, бачу тебе перед собою. Витримую твій погляд. Все, що коїться в твоїй збудженій душі, я вичитую з очей. Ти не хочеш називати мене батьком, зрікаєшся навіть пам'яті про мене. А я все-таки твій батько. Не забувай, сину: за все, що ти маєш, мусиш бути вдячним саме мені. Твій батько з закривавленими руками вбивці влаштував тобі безтурботне життя, необхідне для навчання. Ти можеш сказати, що це пояснення вбивці, не більше, і між нами нема нічого спільного. Але чи відчуваєш ти, що й мені вже не все одно? Чи розумієш ти, що коїться в моїй душі? Я думаю про завтрашній день і боюся його. Сьогодні мене обвинувачує тільки пам'ять про унтера.
А завтра, післязавтра, коли я писатиму далі про своє життя?
Вночі я спав неспокійно. Вже й снотворне не допомагає. Я перевертався на ліжку всю ніч, мене мучили тяжкі сни».
— Не дивно, — пробурмотів Коронді, — хіба вбивці бувають спокійні, врівноважені? — Підполковник зняв трубку: — Товариш Шолті? Зайдіть, будь-ласка, до сорок дев'ятої кімнати і приведіть арештованого. Нехай візьме свою писанину. Так. До мене!
Через кілька хвилин старший лейтенант Шолті привів Райнаї. Той уже був не такий свіженький, як учора, — неголений, очі позападали. Вчорашню самовпевненість як рукою зняло.
— Підходьте ближче.
Жолт ступив три кроки і подав папери, які стискав у руках.
— Сідайте, — Коронді поправив окуляри. Потім почав читати папери. Дочитавши останній аркуш, підполковник знову зсунув окуляри на кінець носа. — Це ви самі писали? — спитав він, позираючи на Райнаї поверх скелець.
— Не розумію…
— Мабуть, важко писалося?
— Тобто?..
— Бо тільки правду легко написати.
Коронді повільно розірвав папірці надвоє і кинув у кошик.
— Цей залік я вам не зарахую. Пропоную скласти іспит наступного разу. Напишіть усе так, як воно було.
— Але…
— Можете йти!
Райнаї нерішуче підвівся і поплентався до дверей. Уже взявшись за ручку, він обернувся на різкий оклик підполковника:
— Райнаї!
Збентежений Жолт вклонився.
— До ваших послуг.
— Пам'ятаєте, які питання стоять у вашому екзаменаційному білеті? Ви повинні розповісти про свою конспіративну діяльність до втечі за кордон, про обставини втечі, про діяльність за кордоном, про причини повернення в Угорщину та про свою участь у заколоті. Не забудьте згадати ще й про те, як потрапили до вас фальшиві документи, як вам пощастило ошукати власті. Це ваші питання… Так?
— Тт… так…
— Ну, тоді беріться до роботи!
Коли двері за арештованим зачинилися, Када сказав:
— Ви, товаришу підполковник, говорили, що побрехеньки Райнаї — це зброя в наших руках.
— Ну, й що?
— А ви взяли цю зброю пошматували і кинули в кошик.
— Хіба я кинув її в Дунай? Пошматував геть усе? Знищив? — Коронді нахилився до кошика і вийняв звідти папірці. — Ось вони. Я порвав їх навмисне, нехай Райнаї не думає, що його брехня фігуруватиме на суди Але я розірвав обережно, щоб написане можна було ще використати. Райнаї думатиме, що ці папірці знищені. Знову писатиме і знову брехню, яка теж потрапить до цього кошика. Після п'ятого чи шостого «твору» ми матимемо можливості порівняти дані і згодом викласти перед злочинцем усі суперечності його писанини. Це заспокоює вас, товаришу старший лейтенант?
— Так, товаришу підполковник.
— Ну, тоді давайте читати.
«Знову сиджу перед аркушем білого паперу і думаю, про що писати далі. Просторікувати нема бажання, бо про все не напишеш. Історію і роль руху «Списоносців» напишуть згодом історики-професіонали. Але хочу сказати, що після смерті Капоші ця організація була піддана ретельній ревізії зверху. Згодом я довідався, що про наслідки перевірки доповідалося регентові і державному секретареві у військових справах. Керівники вважали, що «Списоносці» не добилися потрібних наслідків.