Смак заборони

Тепер я лежала на своїх двох дошках із морем на три метри нижче, на животі, піддаючи свою обпалену спину різним нездоровим експериментам.

Гепард радісно помахав мені, я гордовито кивнула у відповідь, гойднула ногою і не полінувалась перевернутися на спину (ліфчик лежав поруч), плюнула на досвід і думала тої миті лише про вдоволення у його погляді. Він вочевидь схвалив моє рішення, і на якусь мить мені взагалі здалося, що він учора ввечері був десь поруч із нами — бачив, як я викурюю першу в своєму житті цигарку, як я швидко хмелію від джину й мадери, як ми всі стоїмо на терасі Старого Будинку. І мені так хотілося запитати його про те, чому він не заговорив зі мною тоді. Але навіть підійти одне до одного ми не могли — тільки томливо перезиралися через прірву батьківських заборон.

Так само спантеличило мене й скасування його обов’язкової кунг-фуїстської зарядки, що проводилася щоранку за «собориком». Невже через мене?

Потім прийшло моє сімейство з досить зеленими фізіономіями, і було вирішено не піддавати себе згубному впливові прямого ультрафіолету, а влаштуватися десь у затінку, під тентом і не в резервації (ліньки йти), а за кілька кроків від хижої морди Гепарда, що тут-таки й зачаївся.

Марійка, ледь угледіла, де я засмагаю, під крики матері помчала мені назустріч і здолала дійсно небезпечний шлях вузькою бетонною кроквою.

— Ні, не треба, не надягай! — вона мала на увазі верхню частину купальника.

Я сама ледь не звалилася, підхопила її на руки та потягла назад до батьків. Потім скосила око в альхенський куток. Він сидів, нібито увіткнутий у книжку, й тихцем позирав у мій бік. Потім, щоправда, прийшла весела Сюшечка, тож я гордо опустила забрало-окуляри та увійшла до товариства сестри.