Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту
- Автор: Библия
- Год: 1963
- Язык: украинский
- Год: Видавництво ОО Василіян
- Переводчик: Іван Софронович Хоменко
- Жанр: Прочая религиозная литература
Электронная книга - «Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту». Краткое содержание книги:
136. (135) Дяка Богові за різні благодійства
1 Хваліте Господа, бо добрий, бо милість його вічна. 2 Хваліте Бога над богами, бо милість його вічна. 3 Хваліте Володаря над володарями, бо милість його вічна. 4 Він сам один великі дива творить, бо милість його вічна. 5 Він мудрістю створив небо, бо милість його вічна. 6 Розстелив землю над водами, бо милість його вічна. 7 Витворив великії світила, бо милість його вічна. 8 Сонце, щоб днем правило, - бо милість його вічна. 9 Місяць і зорі, щоб правили ніччю, - бо милість його вічна. 10 Він побив Єгипет - його перворідних, -бо милість його вічна. 11 3-між них Ізраїля він вивів, бо милість його вічна. 12 Рукою сильною й простягнутим раменом, бо милість його вічна. 13 Червоне надвоє розділив море, бо милість його вічна. 14 Провів Ізраїля посеред нього, бо милість його вічна. 15 Він кинув фараона та його військо в Червоне море, бо милість його вічна. 16 Він вів народ свій через пустиню, бо милість його вічна. 17 Розбив царів великих, бо милість його вічна. 18 Знищив царів могутніх, бо милість його вічна. 19 Сихона, царя аморіїв, бо милість його вічна. 20 І Ога, царя Башану, бо милість його вічна. 21 І дав їхню землю у спадщину, бо милість його вічна. 22 У спадщину Ізраїлеві, слузі своєму, бо милість його вічна. 23 Він згадав нас у нашім приниженні, бо милість його вічна. 24 І визволив від наших гнобителів, бо милість його вічна. 25 Дає поживу всякій плоті, бо милість його вічна. 26 Хваліте Бога неба, бо милість його вічна.
137. (136) Туга вигнанців за рідним краєм
1 Над вавилонськими ріками, там ми сиділи й ридали, як згадували Сіон. 2 На вербах, серед нього, повісили ми наші гусла. 3 Бо там пісень у нас просили ті, що в неволю нас забрали, просили радости у нас тії, що мук нам завдавали: «Співайте нам пісень сіонських!» 4 Як нам пісень Господніх на чужій землі співати? 5 Якщо тебе, Єрусалиме, я забуду, нехай забудеться моя десниця! 6 Нехай прилипне язик мій до піднебіння, коли тебе я не згадаю, коли Єрусалим я не поставлю понад найвищу мою радість! 7 Згадай, о Господи, день Єрусалиму синам едомським, що кричали: «Руйнуйте, руйнуйте його аж до підвалин!» 8 О дочко вавилонська, руїннице! Щасливий, хто тобі відплатить те, що ти нам зробила. 9 Щасливий, хто, вхопивши дітей твоїх, розіб'є їх об скелю.
138. (137) Подяка за доброчинства
1 Давида. Я буду дякувати, Господи, тобі з усього серця; перед богами буду тобі псалми співати. 2 Упаду ниць перед твоїм святим храмом і буду дякувати імені твоєму за твою милість і твою правду, бо ти понад усяке ім'я возвеличив твоє слово. 3 Тоді, як я візвав до тебе, ти вислухав мене, ти мене підбадьорив, вливши в мою душу силу. 4 Усі царі землі, о Господи, будуть тобі дякувати, скоро почують слова уст твоїх. 5 Будуть співати про путі Господні, велика бо Господня слава. 6 Бо хоч Господь високо, покірного він бачить і гордого він пізнає здалека. 7 Хоч я ходжу посеред лиха, ти мене оживляєш Ти проти ворогів моїх шалених руку простягаєш і твоя десниця мене спасає. 8 Господь почате доведе до краю задля мене. Милість твоя, о Господи, повіки; не покидай діла рук твоїх!
139. (138) Бог усюди присутній
1 Провідникові хору. Псалом. Давида. Ти мене випробував, Господи, і знаєш. 2 Знаєш мене, коли сиджу і встаю я. Думки мої здаля розумієш. 3 Чи ходжу я, чи спочиваю, ти добре бачиш; тобі відомі всі мої дороги. 4 Бо ще нема й слова на язиці у мене, а ти, Господи, вже все знаєш. 5 Ти ззаду й спереду мене оточуєш, кладеш на мене твою руку. 6 Що за предивне знання! Для мене занадто високе, недосяжне воно! 7 Куди мені піти від духу твого? Куди мені втекти від обличчя твого? 8 Зійшов би я на небо - ти там єси, ліг би я у Шеолі - і там ти. 9 Взяв би крила зірниці, осівся б на край моря, - 10 і там рука твоя мене б водила, і твоя десниця мене б тримала. 11 Сказав би я: «Принаймні тьма нехай мене покриє, і світло, неначе ніч, мене сповиє», - 12 та навіть темрява для тебе не занадто темна; і ніч, немов день, світить. Так темрява, як і світло! 13 Ти створив моє нутро, ти мене виткав в утробі матері моєї. 14 Хвалю тебе, що сотворив мене так дивно; діла твої предивні, ти душу мою знаєш вельми добре. 15 Кості мої не були сховані від тебе, коли постав я таємничо, коли мене творено в землі глибоко. 16 Очі твої бачили мої вчинки, усі вони записані у твоїй книзі; і дні, що ти мені призначив, коли ані одного із них іще не було. 17 Як мені тяжко думки твої збагнути, Боже! Яка їх сила! 18 Я полічив би їх, та їх від піску більше; якби й скінчив, я був би ще з тобою. 19 Якби ж то ти, Боже, знищив нечестивця, і відступили геть від мене кровожерні, 20 що обговорюють тебе підступно й лукаво повстають на тебе! 21 Хіба я, Господи, не ненавиджу тих, що тебе ненавидять? Хіба я не гидую тими, що повстають на тебе? 22 Я їх страшною ненавистю ненавиджу, вони моїми ворогами стали. 23 Вивідай мене, о Боже, і спізнай моє серце випробуй мене й спізнай мої задуми! 24 І подивись, чи є в мені якась лиха дорога, і веди мене дорогою давньою.