Сповідь суперниці

— Ви не повинні були чинити протизаконно, — кинула я.

— А чи законно примушувати людей здобувати гроші розбоєм?

Я розуміла, що він мав на увазі. За голодних часів люди часто виходили на битий шлях — це теж було способом здобути гроші на оброк.

— Ти щось плутаєш, Утреде. Той, хто сплачує абату податки, сам перебуває під його заступництвом. І абат Ансельм не міг бути до вас такий несправедливий. Якби справи дійсно йшли так кепсько, він би не обдирав вас, адже землевласник не зацікавлений у розоренні своїх людей. Вони — основа його багатства.

— Та невже? — гмикнув Утред. — Присягаюся Святим Дунстаном, ти просто нічого не розумієш, дівчинко.

Він почав пояснювати, що попереду ще два довгі зимові місяці, а люди голодують уже зараз. Звісно, у фенах могли прогодуватися в’юнами та рибою, можна було спробувати продавати улов на ринках, але нестача зернових призвела до дорожнечі й на рибу, тому її могли купувати лише заможніші. Крім того, шлунки, звиклі до добрячої скибки хліба, ніяк не могли вдовольнитися самим лише харчем із боліт. Люди голодували й хворіли, а старі й діти вже почали вмирати. Що буде, коли настануть ще голодніші часи? Певна річ, у фенах головне багатство — овеча вовна, але за нинішньої дорожнечі, враховуючи, що тариф на ціни фіксується урядом, прибутку від продажів нема зовсім.

У темряві я ледь розрізняла обличчя Утреда. Він говорив глухо й сумно, але в його голосі вчувалися грізні інтонації. Він повідав, як управитель абата на моїх землях, якийсь Уло, заявив, що відкладе виплату, якщо йому віддадуть Ейвоту. Ейвота була сестрою Утреда й першою красунею у фенленді. Минулої весни вона вийшла заміж за мого пасічника Хродерава, але це не зашкодило Уло задивлятися на неї. І він знайшов спосіб здобути красуню, та забув при цьому, що Ейвота вільна жінка й дружина йомена. Тому вимогу Уло визнали нечуваною і ніяк на неї не зреагували. Тоді управитель вирішив забрати Ейвоту силоміць і зі своїми людьми вчинив напад на жінок, які поверталися з церкви. І хоча сама Ейвота змогла вирватися і втекти, але інші не встигли. Вони потрапили до рук людей Уло, а ті, насолоджуючись вседозволеністю, накинулися на них, знущалися, ґвалтували. Серед жінок була й молодесенька дівчина Іда, до якої, як я знала, збирався засвататися Утред. Після знущань вона жахливо захворіла й померла. Все це було два тижні тому. Тоді люди з фенів помстилися: спіймали й жорстоко побили Уло. Але абатів управитель невдовзі оклигав, навів своїх вояків на село, й ті майже знищили його.