Музиканти сміються
- Автор: Муха Антон Иванович
- Год: 1968
- Язык: украинский
- Год: Музична Україна
- Жанр: Анекдоты
Электронная книга - «Музиканти сміються». Краткое содержание книги:
Сміються тут не лише музиканти — сміються також і з музикантів. А це означає, що книгу радо читатимуть як палкі любителі музики, так і ті, хто вважає музику за лихо… Маємо надію, що читачі не проминуть нагоди посміхнутися, а може й замислитись, Бо гумор, хоча й не розв'язує жодних проблем, все-таки допомагає їх розв'язувати…
— Що цікавого було вчора в опері?
— О, дуже багато! Кравчика взяли в міністерство, Марійка пофарбувала волосся, а Губко вчетверте одружується.
— Розмовляйте, будь ласка, тихіше, я нічого не чую.
— Але якщо ми тихіше будемо розмовляти, ви чутимете ще менше.
Одному провінціалові не сподобалася опера, особливо ж — дуети і хори.
— Ви тільки подумайте, — обурювався він, — актори так поспішали спекатися спектаклю, що співали по двоє, а то й усі разом.
— Твій дідусь нездужає, скажи йому щось таке, щоб підбадьорити.
— Дідусю, а ти хотів би, щоб на твоєму похороні грав військовий оркестр?
— Був би я капельмейстером, та мав би його паличку, та була б та паличка більшою…
— Ну, і що б же?
— …порозганяв би я тих співаків, що їхнього й духу не було б.
— Хто співав?
— Ми з батьком.
— А чому так погано?
— Бо батько співав сам.
— Яка ваша професія?
— Я соліст.
— І де співаєте?
— Я не співаю. Я солю капусту, огірки і помідори.
Сусіда просить скрипаля:
— Навчи мого сина грати на скрипці.
— А має він слух?
— Та як гукаю, то чує.
— Підлизується, підіграє наш музгурток своєму начальству: два дні як наш завклубом хворіє на грип, а музиканти вже жалібний марш розучують.
Відвідувач ресторану звертається до музикантів джазу:
— Чи не можна грати повільніше, бо мій колега не встигає швидко їсти.
— Ви хочете навчити сина музики? Але ж він не має слуху.
— Мій син повинен грати, а не слухати музику!
— Навіщо ти записав джазову музику? Адже ти її не терпиш.
— Але ще більше не терплю сусідів!
Півень подав заяву в музичну школу.
— Навіщо тобі вчитися? — питає соловей. — Ти й так добре співаєш.
— Так воно так, але кури вимагають диплома.
— Це твоя пацієнтка? — запитали в лікаря про одну красиву даму.
— Так.
— На що вона скаржиться?
— На ревматизм.
— І що ти їй порадив?
— Я їй рекомендував більше не грати на фортепіано.
— Не розумію, який зв'язок між хворобою і музикою?
— Дуже простий: ця дама живе в нашому будинку поверхом вище.
Щоб прочистити горло, один чоловік вирішив випити сирих яєць.
— Гляди, щоб не об’ївся, — попередили його.
— Нічого, я їду на весілля, а від яєць, кажуть, голос дзвінкішає.
— Е, якби яйця додавали голосу, курка, мабуть би, й солов’я перевершила.
Грузинський князь запросив до себе музику, щоб той порозважав його грою на тарі.
— Хай буде благословенна твоя рука! — похвалив князь. — Дарую тобі срібну азарпешу.
Музика подякував і сів грати далі.
— Свого коня для тебе не пошкодую! — розходився господар.
Музика старається ще більше.
— Віддаю тобі корову, — розщедрився князь. Наступного дня музикант прийшов за обіцяними дарунками.
— Яка азарпеша? Який кінь? — відповів отверезілий князь. — Ти вчора зробив мені приємність своїм та-ром, а я тобі своїми обіцянками. Те, що лишилося сьогодні від твоєї гри, те саме лишилося і від моїх дарунків.
Узяв чонгурист мандоліну, натиснув на струни й затринькав. А сусіда й каже:
— Я бачив, як на мандоліні грають: швидко так перебирають пальцями.
— Це вони місце шукають, куди натиснути, — відповідає чонгурист. — а мені шукати не треба, я давно знайшов!
— Боже милий, навіщо ви тягнули піаніно на спині?
Чому ви не скористалися транспортом?
— Я хотів, але мене в трамвай не впустили.
Кондуктор не пустив у тролейбус музиканта а контрабасом.
— От бачите, дядю, — сказав малюк, — треба було вчитися грати на флейті.
— Мамо, — запитує хлопчик на концерті,— а чому дядя замахується паличкою на тьотю? Він хоче її побити?