Музиканти сміються
- Автор: Муха Антон Иванович
- Год: 1968
- Язык: украинский
- Год: Музична Україна
- Жанр: Анекдоты
Электронная книга - «Музиканти сміються». Краткое содержание книги:
Сміються тут не лише музиканти — сміються також і з музикантів. А це означає, що книгу радо читатимуть як палкі любителі музики, так і ті, хто вважає музику за лихо… Маємо надію, що читачі не проминуть нагоди посміхнутися, а може й замислитись, Бо гумор, хоча й не розв'язує жодних проблем, все-таки допомагає їх розв'язувати…
Якось молода харківська композиторка принесла в оркестр свою першу симфонічну партитуру. Чи то з необізнаності, чи від неуважності студентка написала гобою ноти, які неможливо взяти на цьому інструменті: «фа» і «соль» малої октави. Гобоїст глузливо звертається до авторки:
— Маестро, у нас немає клапанів, щоб взяти ці ноти!
— Натисніть на якісь інші,— безапеляційно відповіла дебютантка.
Київський композитор Левко Колодуб зараз з веселою посмішкою згадує хвилину, коли він вперше став за диригентський пульт, щоб виконати свій твір. Але в той час йому було не до сміху! Махнув паличкою раз, другий, третій, — альтист не вступає. В чому справа?
— Мені незрозуміло, чому ви якісь мертві петлі робите, — голосно скаржиться музикант.
Махнув диригент ще раз, другий, третій, — не вступає фаготист.
— В чому справа?
— Маестро, тут у вас багато написано у скрипковому ключі.
— Ну, то що?
— Так взагалі не пишуть… Ну, добре, я виучу скрипковий ключ і потім вам зіграю.
Після репетиції композитор знесилено опустився на стілець, а оркестранти його поздоровили:
— Для першого разу це просто чудової Молодець, витримав!
До війни в одному українському оперному театрі стався курйозний випадок в сцені дуелі в опери «Євгеній Онєгін» П. Чайковського. За недоглядом в пістолеті Онегіна було слабко набито заряд. І от в патетичну хвилину, коли Онєгін з рішучим виглядом натиснув курок, з дула, пістолета вилетіло клоччя. Звуку хлопавки, що мала імітувати постріл, по було, лише литаврист зробив один удар. Леньский завагався: падати чи почекати? На всякий випадок приклав руки до грудей, похитався туди моди і, нарешті, вирішив упасти. Тільки-но гепнувся, прибравши ефектної пози, як за лаштунками почалась страшенна стрілянина. Це «салютування» неабияк розважило публіку.
В м. Донецьку мав відбутися авторський концерт молодих київських композиторів Л. Колодуба і Я. Лапинського. Концерт був призначений на 2 квітня, а напередодні, 1 квітня, відбулася репетиція. Перед репетицією оркестранти про щось таємниче домовлялися, шепочучи й посміхаючись. Та от і репетиція. Оркестр на місці. В залі зібралися поважні керівні особи. Западає урочиста тиша. Я, Лапинський стає за пульт, робить паличкою кілька помахів на 2/4 (в такому розмірі написано його твір «Свято») і оркестр дружно гримнув увертюру до опери «Кармен» Ж. Бізе! Пролунало кілька тактів — і все затихло. Диригент немов скам'янів у якійсь чудернацькій позі. Довга гнітюча пауза. Всі мовчать. Нарешті трохи переляканий оркестрант вирішує розрядити обстановку:
— Маестро, вітаємо вас із першим квітня!
Тут диригент оживає і постукує паличкою по пульту:
— Ще раз, будь ласка, ще раз!
З МИРУ — ПО НОТЦІ
Обурений скрипаль телефонує редакторові американської газети:
— Я чотири рази повторив вашому репортерові, що скрипка, на якій я грав, — справжній інструмент Страдіваріуса, а в рецензії про це — жодного слова!
— Дорогий мій, — заспокоює його редактор, — оголошення в нашій газеті коштують п'ять доларів за слово, Не можемо ж ми робити містерові Страдіваріусу безплатну рекламу.
Молодий англійський композитор Еді Уорнер під враженням першості світу з футбола, що відбулася в Англії 1966 року, написав симфонію «Футбол». Твір має підзаголовок: «Симфонія з дванадцяти воріт і двох штрафних ударів».
Один композитор-модерніст виконував свій твір з такою шаленою експресією, що в роялі луснуло кілька струн.
— Як бачите, — сказав він самовдоволено, — я можу робити з інструментом що завгодно.
— Ви — чарівник! — сказав йому музичний критик, — Скажіть, а кришку цього інструмента ви можете закрити?
Одна з екстравагантних композицій Джона Кейджа — сучасного американського авангардиста — має назву «Погляд у тишу» і підзаголовок «4,33». Цей твір виконують у такий спосіб: піаніст сидить за роялем у цілковитій тиші чотири хвилини і тридцять три секунди. Після цього «твір» вважасться виконаним.
У Мельбурні (Австралія) виконували рок-н-рол. Раптом диригент, що грав на електрогітарі, дико заверещав. У залі залунали захоплені оплески. Виявилося, однак, що в електрогітарі трапилося коротке замикання і диригент закричав з болю.