Понеділок починається в суботу

— Вилупився, — спокійно сказав Роман, дивлячись у стелю.

— Хто? — Мені було моторошно: крик був жіночий.

— Вибігаллів упир, — сказав Роман. — Точніше, кадавр.

— А чому жінка кричала?

— А от побачиш, — сказав Роман.

Він узяв мене за руку, підстрибнув, і ми помчали через поверхи. Пронизуючи стелі, ми врізалися у перекриття, як ніж у замерзле масло, потім із цмоканням вискакували в повітря і знову врізались у перекриття. Між перекриттями було темно, і маленькі гноми, впереміж із мишами, з наляканим пищанням сахалися від нас, а в лабораторіях і кабінетах, через які ми пролітали, співробітники із заклопотаними обличчями дивилися вгору.

У «Пологовому Будинку» ми проштовхались через натовп цікавих і побачили за лабораторним столом абсолютно голого професора Вибігаллу. Його синювато-біла шкіра мокро поблискувала, мокра борода звисала клином, мокре волосся заліпило низьке чоло, на якому полум’янів діючий вулканічний прищ. Порожні прозорі очиці, рідко поморгуючи, безглуздо нишпорили по кімнаті.

Професор Вибігалло їв. На столі перед ним диміла велика фотографічна кювета, ущент наповнена пареними висівками. Не звертаючи ні на кого особливої уваги, він зачерпував висівки широкою долонею, м’яв їх пальцями, як плов, і утворену кульку запихав до рота, рясно посипаючи крихтами бороду. При цьому він хрусткотів, цмокав, рохкав, схрапував, схиляв голову набік і мружився, неначе від величезної насолоди. Час від часу, не перестаючи ковтати і давитись, він починав хвилюватись, хапав за краї чан з висівками та відра з відвійками, що стояли поряд із ним на підлозі, і щоразу присував їх до себе ближче і ближче. На іншому кінці стола молоденька відьма-практикантка Стелла з чистими рожевими вушками, бліда й заплакана, з тремтячими губками, нарізала буханці хліба величезними куснями і, відвертаючись, підносила їх Вибігаллі на витягнутих руках. Центральний автоклав був розкритий, перекинутий, і навколо нього розтеклася чимала зеленкувата калюжа.

Вибігалло раптом промовив нерозбірливо:

— Гей, дівко… це-во… молока давай! Лий, значиться, просто сюди, у висівки… Сіль ву плє, значиться…

Стелла поквапно підхопила відро і плюснула в кювету молочні відвійки.