Помилка

— Що за кіпеш, начальнику? — звернулася я до Кіна. — Ви організували мені «побачення всліпу»? А де ж «парубок номер три»?

Мені пред'явили два жетони. Мій рівень адреналіну дещо знизився, коли я пересвідчилася, що то були не маленькі й золотаві фебеерівські штучки. Скоріше, вони були схожі на піратську копію мого стандартного поліційного жетона.

— Ми — з відділка адміністративної інспекції, — майже в унісон проказали Сірий та Синій.

«Слава Богу, вони не федерали й не будуть мене арештовувати», — збагнула я. Але моє полегшення швидко випарувалось, коли я здогадалася, що ці типи — контролери та прийшли сюди через те, що Майк застрелив Віктора Ордонеса. «Надто пізно вдавати з себе ввічливу», — подумала я, підсовуючи собі стілець для відвідувачів. «Ніколи не відступай», — радив мені татко, коли дізнався, що після юридичного інституту я збираюсь улаштуватися на роботу в поліцію. Він навчив мене також іще одній мудрості:

Завжди посилай подалі чуваків з відділка адміністративної інспекції.

— Я просто не тямлю себе від щастя. Дві синхронізовані нишпорки, — сказала я, гепаючись на стілець. — Спробуйте себе на Параолімпійських іграх із синхронного нишпорення. Може, щось путнє й вийде.

Сірий та Синій злостиво вирячились на мене. Я люто витріщилась на них.

Бліде обличчя лейтенанта Кіна враз почервоніло, і він ледь стримався, щоб не розреготатися.

— Дуже смішно, детективе, — сказав Синій, дістаючи ручку. — А що не дуже смішно — це смерть Віктора Ордонеса внаслідок зчиненої стрілянини. Поки ми тут із вами розмовляємо, у його районі, Вашинґтон-Гайтс, планують провести мітинг. Вимоги оприлюднити деталі смерті стали такими гучними та настійливими, що досягли Управління нью-йоркської поліції. І ми рішуче налаштовані дізнатися всю правду та скласти звіт про те, що сталося.

Після цієї промови я кілька секунд мовчки дивилася на Синього.

— Перепрошую, — нарешті сказала я, приклавши руку до забинтованої голови. — Ви щось сказали? Я недочуваю. Бачите, тиждень тому один покидьок на ім’я Віктор Ордонес поранив мене у вухо.

— Ми застерігаємо вас від порушення субординації, детективе Стілвел, — відказав Сірий. — Ми прийшли сюди для звичайного опитування. Якщо вам так кортить, щоб об'єктом нашого розслідування стали ви, то ми не заперечуватимемо.

— А хто ж зараз є об'єктом вашого розслідування? — поцікавилась я. — Мій напарник? Тоді не забудьте занотувати ось таке: мій напарник урятував мені життя. Я бігла між двома припаркованими електричками, і мене поранили пострілом з пістолета. Рятуючись, я залізла в один з вагонів. Коли ж Віктор Ордонес намагався ввірватись у цей вагон, щоб прикінчити мене — це однозначно, — нагодився мій напарник і встрелив його.

— Скільки пострілів пролунало? — спитав Сірий. — Це було «бах-бах-бах» чи просто «бах»?

Відсьорбнувши кави, я поставила пакет на стіл свого шефа. Трохи рідини розхлюпалось, але мені було начхати.

— У депо була стрілянина, — відказала я. — Мене поранили. Я валялася на підлозі, закотившись під лавку. Я що, студійний інженер, котрий озвучує черговий епізод серіалу «Закон і порядок»?!