Зброя, мікроби і сталь - [calibre 4.13.0]

У три або чотири регіони занесений основоположний комплект прибував із Південно-Західної Азії. Одним із них була Західна та Центральна Європа, де харчове виробництво постало після прибуття культурних рослин і свійських тварин із Південно-Західної Азії між 6000 і 3500 рр. до н. е., але щонайменше одну рослину (мак і, можливо, овес та деякі інші) було одомашнено на місці. Ареал дикого маку обмежується прибережними територіями Західного Середземномор’я. Макове насіння не знаходили під час розкопок стоянок ранніх рільничих громад у Східній Європі та Південно-Західній Азії; воно вперше з’являється на стоянках ранніх рільників у Західній Європі. На відміну від маку дикі предки більшості культурних рослин і свійських тварин із Південно-Західної Азії не ростуть і не водяться у Західній Європі. Тож, найправдоподібніше, харчове виробництво не розвинулося в Західній Європі незалежно, а було започатковане тут занесенням доместикатів із Південно-Західної Азії. Внаслідок виникли західноєвропейські рільничі суспільства, які одомашнили мак, котрий згодом поширився на схід уже як культурна рослина.

Інший регіон, де місцеве одомашнення, мабуть, відбулося під впливом прибуття основоположних культур із Південно-Західної Азії, — долина Інду в Південній Азії. Найдавніші рільничі громади цього регіону в VII тисячолітті до н. е. вже використовували пшеницю, ячмінь та інші культури, що їх раніше було одомашнено в Родючому півмісяці, а тоді, поза сумнівом, занесено через Іран у долину Інду. Лише пізніше в рільничих спільнот долини Інду з’явилися доместикати, які походили від місцевих видів Південної Азії, як-от горбата корова та сезам. В Єгипті історія харчового виробництва також розпочинається в 6 тисячоріччі до н. е. у зв’язку з прибуттям культурних рослин із Південно-Західної Азії. Пізніше єгиптяни одомашнять сикомор і місцевий овоч — чуфу.