Габрієла [на украинском языке]

На Глорію, прислугу втіхи, Усім поглянути кортить, Коли б же люди тільки знали, Як важко в світі цьому жить! Багатому належу діду, Мене за гроші він трима, Та він бува зі мною рідко, І мушу спати я сама. В моїх очах завжди утома, І губи спрага обпіка, Невже ж мене не приголубить Міцна коханого рука? Того багаття не погасить Тонке голландське полотно, На зміну мук безмовний місяць Все поглядає у вікно. Так на постелі одинокій Мене терзає чорна мла; І ночі схожі між собою,— Така ж сьогодні, як була. Кому страждання оповісти? Шукати в кого співчуття? Хіба до місяця звернутись, Що добре зна моє життя? Мені б студента з ледь помітним Пушком, де вусам ще рости, Мені б солдата у мундирі Зустріти б, господи, прости...