Світанок

Цього разу вона зробила кілька цілком свідомих кроків уперед і поставила пару коротких запитань, на які Едвард знехотя відповів. А тоді своєю чергою поставив запитання — зовсім коротке. Вона мить повагалась і повільно похитала головою. Коли він знову заговорив, у голосі його було стільки болю, що я шоковано звела на нього очі. Обличчя його кривилося від муки.

У відповідь вона попрямувала до мене, поки не змогла дотягнутися до мене й покласти свою долоню повéрх моєї, яка лежала на животі. Вона вимовила одне слово португальською.

— Morte, — тихо зітхнула вона. Далі відвернулась, похиливши плечі, наче розмова зістарила її, та вийшла з кухні.

Моя іспанська була не аж такою примітивною, щоб не зрозуміти цього.

Едвард знову закам’янів, просто втупився вслід їй із мукою на обличчі. За кілька секунд долинув звук мотора з човна, який незабаром розтав удалині.

Едвард сидів нерухомо, допоки я не рушила до ванної. Тут він притримав мене за плече.

— Ти куди? — прошепотів він із болем у голосі.

— Почищу зуби.

— Не переймайся через те, що вона сказала. Все це просто легенди, давні брехні для розваги.

— Я нічого не зрозуміла, — мовила я, хоча то було не зовсім так. Та й чи можу я зараз зневажити навіть і легенди? Моє життя зусібіч стикалося з легендами. І всі вони виявилися правдивими.

— Я вже спакував твою зубну щітку. Зараз дістану.

Він поперед мене попрямував до спальні.

— А ми скоро їдемо? — гукнула я навздогін.

— Щойно ти будеш готова.